Діти, які лікуються у відділенні, активно готувалися до зустрічі гостей. Менші й старші відповідно до свого віку вивчили привітання - віршовані побожні перекази. Це і “Ой хто, хто Миколая любить!”, “Святий Миколай над селом”, “Ніч Святого Миколая” та ін. Вони оздобили навчальну кімнату паперовими витинанками янголів, зірок і навіть встановили художньо виконаний із бурштину образ Миколая Чудотворця.
- Різочок ми сьогодні нікому тут не лишимо, бо сподобалася вся декламована напам’ять поезія, багато віршів про Миколая нам ще не доводилося чути, - каже голова правління ГО “Місто мого серця” Ольга ШУСТІК. - На Покрову, коли вперше прийшли у дитяче відділення, пообіцяли не забувати хворих на туберкульоз дітей, тому нині із задоволенням несемо місію помічників Святого Миколая. А після нового року плануємо розгорнути кілька проектів, щоб хворі діти, які приїхали на лікування з різних куточків Рівненщини, інтелектуально розвивалися, цікаво й змістовно проводили час і, звісно, менше сумували за домівкою.
Педагог-вихователь Ольга ЯРОЩУК: “Кажуть, 19 грудня із широко розчинених Райських воріт в єпископському вбранні виходить усміхнений сивобородий Святий Миколай, щоб урятувати й потішити тих, хто найбільше цього потребує - хворих дітей. До цього дня ми підібрали сценарій, який відповідає духовному змісту свята, християнській етиці та українським традиціям. Загалом медперсонал намагається виховувати дітей, які через специфіку хвороби лікуються у відділенні тривалий час, за принципом, чи то пак гаслом: “Не залипай у телефоні, не розчиняйся у юрбі, почуй голос предків!”.
Партнери 