Володимир РАБІНЮК: “Орієнтир - європейські стандарти торгівлі”

“Криза завадила втілити наші грандіозні плани”

- Пане Володимире, на порозі 15-річчя речового ринку, без якого сьогодні важко уявити життя пересічного рівнянина, варто згадати початок його історії.

- Речовий ринок у Рівному був заснований 18 лютого 1994 року розпорядженням міського голови Володимира Мороза з метою ліквідації вуличної торгівлі в місті. А ще тоді нагальним постало питання перенесення ринку зі стадіону мототреку й розвантаження продовольчого ринку, на якому розгорнулася стихійна торгівля промисловими товарами. За словами Володимира Мороза, у Рівному назрівав соціальний вибух. Аби уникнути його, і був створений речовий ринок на Замковій. Спочатку підприємство входило в торговельну асоціацію. Я був одним із його організаторів, оскільки тоді керував міським управлінням торгівлі й мав великий вплив на торговельну галузь міста, адже це був час приватизації магазинів та ринків. Я постійно підтримував ділові контакти з першим керівником ринку. Згодом на цю посаду був призначений Валентин Королюк. Саме він і зареєстрував 22 вересня 1996 року ЗАТ “Речовий ринок”.

Так сталося, що внаслідок місцевих виборів 1998 року новим мером став Віктор Анатолійович Чайка. У нього, звісно, була своя команда, тож мені довелося шукати роботу. У мене на той час уже був скромний бізнес: два приватні підприємства - нічний клуб та невеличкий продовольчий ринок. Ось тоді Королюк мені й запропонував роботу в ЗАТ “Речовий ринок”. Перші 5 років працював комерційним директором товариства, а у 2002-му був призначений генеральним директором.

- До речі, Ви давно знаєте Валентина Анатолійовича?

- Ми виросли в одному мікрорайоні, можливо, трішки в юні роки бешкетували, ходили на тусовки, разом їздили до Польщі торгувати. Пригадую, як весело відзначили повернення Валентина з армії. Одним словом, ми були хорошими друзями. І з плином часу наша дружба ставала все міцнішою, додаючи нам амбітності й упевненості у своїх силах, нас не лякали труднощі.

- А лякатись було чого?

- У середині 90-х на місці сьогоднішнього ринку був пустир і близько 10 соток заасфальтованої території. Довелося вкласти в болото сотні тонн щебеню й асфальту, щоб підготувати торговельні майданчики, на яких було встановлено невеличкі контейнери, торговельні лотки із примітивними навісами та кіоски. Але ми не тільки вижили, а й допомогли стати на ноги та розгорнути потужний бізнес багатьом підприємцям нашого міста, які починали разом з нами і росли одночасно з ринком. Тепер дехто з них має кілька торгових точок, дехто відкрив свої магазини чи навіть супермаркети. Є й такі, що досягли бізнесового успіху за межами Рівного - у Хмельницькому, Харкові, Києві.

Останні роки ми продовжуємо вкладати великі кошти в реконструкцію. Весь ринок заасфальтований, цьогоріч кинули ще 200 тонн асфальту, будуємо сучасний невеликий торговий центр на території ринку. Тож підприємство з кожним роком усе більше набуває ознак цивілізованого європейського ринку. Замість примітивних контейнерів зведені привабливі бутіки із сучасних будівельних матеріалів та склопакетів. На будівельні роботи було витрачено значні кошти, однак криза 1998 року завадила повністю втілити наші грандіозні плани. Останні три роки прибутки дещо зменшилися, але все одно 60 відсотків їх іде на реконструкцію ринку.

“Працюємо чітко, прозоро і справно сплачуємо податки”

- Чи завжди вдається знаходити консенсус із підприємцями в оплаті за надані їм послуги.

- У нас все офіційно, є чітко визначена калькуляція: у плату за місце входить прибирання та освітлення, охорона ринку і збереження товару, враховується й оренда землі, за яку сплачуємо 130 тисяч гривень на місяць. До речі, ми вже три роки не змінюємо розмір плати за робоче місце, хоча й оренда землі, і комунальні платежі зросли за цей час. До того ж, нас постійно перевіряє інспекція контролю за цінами. Працюємо чітко, прозоро і справно сплачуємо всі податки. Готові поступитись прибутком ринку, аби тільки зберегти підприємців на робочих місцях, які вони орендують. Тут методом тиску нічого не вдієш - ми зацікавлені знайти спільні точки дотику.

- За останні два роки в центрі Рівного відкрилися сучасні торговельні заклади - “Злата Плаза” на місці колишнього Будинку одягу та підземний торговельний комплекс “Центральний”. Ви не боїтеся конкуренції з ними?

- Абсолютно ні. Відкриття нових торговельних центрів спонукатиме їхніх працівників та решту підприємців розширювати асортимент товарів і робити більш вигідні умови для клієнтів. Тобто, у виграші від цього тільки покупець. Але продавці дорогих бутіків елітних торгових центрів ніколи не встановлять ціни на свої товари нижчими, ніж на речовому ринку, попри те, що якість та асортимент товарів у нас і в них приблизно однакові. То навіщо платити зайві гроші? Нас не стільки хвилює конкуренція з новими торговельними центрами, як те, що в людей через кризу не вистачає грошей, а тому вони змушені купувати товар на вагу в секонд-хендах.

- Кажуть, що із прийняттям нового Податкового кодексу чимало підприємців згорнули свій бізнес. Сьогодні на Вашому ринку є вільні місця?

- На жаль, є - близько 30 відсотків. До 2008 року на вільні місця стояла черга, але не всім орендарям вдалося пережити кризу. Коли долар стрибнув з 4,5 до 8-9 гривень, багатьом підприємцям не вистачило обігових коштів, щоб закупити товар для продовження бізнесу і, відповідно, оплати наших послуг. Тоді у нас був дуже великий відплив продавців. Зараз ми створили невеличкий центр з надання послуг на ринку, вклали певні кошти в його рекламу. Нас тішить, що за перший місяць його діяльності вдалося повернути на ринок 20 продавців. Ми пропонуємо підприємцям пільгові умови співпраці, рекламуємо їх бізнес по радіо і телебаченню.

- А як складаються Ваші відносини з міською владою, чи є порозуміння з її керівниками?

- У мене були добрі ділові стосунки як із Володимиром Морозом, так і з його наступником - Віктором Чайкою. Віктор Анатолійович запропонував мені стати членом міськвиконкому й чесно зізнався, що пропустив мене, формуючи свою команду. Мене навіть запрошували на роботу в міськвиконком, але я, відчувши переваги вільного бізнесу, вже не мав бажання повертатись до чиновницького крісла. Я пишаюсь тим, що мене і Чайку єднала не тільки співпраця у вирішенні проблем рідного міста, а й справжня чоловіча дружба. З Володимиром Хомком плідно працював, будучи депутатом Рівнеради попереднього скликання. Крім того, ми давно знайомі й зараз часто зустрічаємося з того чи іншого приводу. Так, незалежна профспілка продавців, які працюють на речовому ринку, зібрала в неробочий час 200 чоловік на збори, де люди півтори години ділилися з міським головою своїми проблемами. Деякі питання Володимир Євгенович вирішив одразу на місці.

“Треба частіше посміхатися - тоді буде все добре”

- Пригадуєте, колись у пресі мусувалася ідея чиновників створити в центрі Рівного рекреаційну відпочинкову зону, а для цього речовий ринок і ринок Дикого перенести за місто. Чим усе скінчилося?

- Ця тема почалася з ринку Дикого, бо він справді мав непривабливий вигляд. Зараз там також почали робити реконструкцію. Скажу прямо: нині, коли Україна пережила першу хвилю світової фінансової кризи і готується до наступної, така ідея не на часі. Сьогодні просто неможливо перенести за межі Рівного півтори тисячі підприємців, які, працюючи на такому великому соціальному об’єкті, яким є речовий ринок, обслуговують усе місто й утримують свої сім’ї. Зараз питання про рекреаційну зону не стоїть - вже йдеться про те, щоб зробити ринок сучаснішим, звести нові двоповерхові торговельні заклади з усіма зручностями для продавців і покупців.

- Пане Володимире, багато рівнян знають Вас не тільки як керівника ринку, а і як людину з активною життєвою позицією, депутата Рівнеради попереднього скликання і члена міськвиконкому. Ви багато зробили корисного для міста, тож цілком заслуговували бути депутатом міської ради й останнього скликання. Вам не боляче за поразку?

- Я чесно торував шлях до перемоги на місцевих виборах самовисуванцем, але, на жаль, програв політичному бренду БЮТ. Тож часом жартую, що не соромлюсь своєї поразки на виборах, бо програв самій Юлії Володимирівні. Крім того, я впевнений у тому, що багато виборців дійсно голосували за мене з вірою в мою перемогу, за це я їм щиро вдячний.

- Рівне ще побачить Рабінюка-політика?

- Тема політики для мене закрита: на найближчі п’ять років я зав’язав, вона мене не цікавить. Як людину цікавить, але сам брати участь у політичних іграх не хочу. Я вже не кажу про те, що політика - занадто збиткова справа: на витрачені мною на виборчі кампанії кошти можна було б купити дорогий “Мерседес”.

- Що Вас найбільше тішить у житті?

- Найбільшу радість мені дарує моя сім’я: дружина та дві доньки (старша займається автобізнесом, молодша - дев’ятикласниця), внучка, якій через вісім днів виповниться два роки, - вона весь час щось щебече. До речі, дітки до 4-5 років найцікавіші. Я дуже багато уваги приділяю своїй родині, бо моя сім’я - моя найбільша втіха. А ще радію життю. Життя прекрасне у будь-якому випадку, бо всі проблеми можна вирішити. Єдина проблема, яка не вирішується, - смерть. Мені завжди приємно, коли люди один одному посміхаються. Взагалі, я в цьому переконаний, треба частіше посміхатися - тоді буде все добре. Якщо люди привітні й доброзичливі, то і робота краще йде, і сонечко яскравіше світить.

ЗАТ “Речовий ринок”

33028, Рівне, вул. Замкова, 34-А;

тел.: (0362) 23-02-05, 22-35-72

Додайте коментар: Ваше ім'я Текст: