Piвнe-Paкуpc - просто ЦIКАВА газета №754 від 18.04.2016p.
Передплатний індекс:
23429
Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477
Додати у "Закладки"

Головна (Просто цікава газета) "Рівне-Ракурс"


  Реклама в газеті "Рівне-Ракурс"

  ¤ Ракурс подій

  ¤ Ракурс політики

  ¤ Ракурс економiки

  ¤ Ракурс здоров'я

  ¤ Ракурс культури і освіти

  ¤ Ракурс спорту

  ¤ Ракурс кримінальний

  ¤ Ракурс житейський

  ¤ Ракурс інтимний

  ¤ Ракурс мандрівника

  ¤ Ракурс незвичайного

  ¤ Ракурс добрих порад

  ¤ Ракурс розваг


Пошук

RSS
Архів «РР»:
Березень 2024p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
    1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30
Квітень 2024p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30

Новини Рівне
QRcode

#Ракурс житейський

Улас Самчук

Улас Самчук

Саме в Рівному письменник зустрівся зі старим знайомим з часів Хуста (Закарпаття) Анатолієм Демо-Довгопільським. Через Демо-Довгопільського познайомився з групою працівників Київської кіностудії, яку війна прибила до Рівного. Зокрема, близько зійшовся з режисером Іваном Петровичом Кавалерідзе та його асистенткою Тетяною Федорівною Праховою-Чорною. Крім них, у групі були ще кінооператор Іван Шеккер та його дружина Віра Михайлівна. Самчук радів, що доля послала таких гарних людей, з якими подружився на багато літ, а Тетяна Федорівна стала його дружиною. Саме з цими друзями відвідував Улас Самчук Дермань, Крем’янець, Тилявку, де були зворушливі зустрічі з родиною, зокрема з братами Василем та Федотом та сестрою Василиною.

Перед Самчуком постали складні завдання: організувати пресовий орган та видавництво. І вже 1 вересня вийшла у світ газета „Волинь” тиражем 12 тисяч примірників. Успіх був нечуваний. І найголовніше - це був справді важливий і живий орган друку в руках українських патріотів, що давало можливість налагодити контакт із людьми у найвіддаленіших куточках краю. Налагоджувалося і книжкове видавництво „Волинь”. Першою ластівкою стала Самчукова „Марія”, яка вийшла тиражем 15 тисяч примірників із авторською передмовою.

Улас Самчук у книзі спогадів напише: „Моє помешкання ніколи не було порожнє, я ніколи не бував сам. Крім щоденних випадкових людей, у мене завжди хтось мешкав з приїжджих. То Іван Рогач із Закарпаття, то Олег Лащенко з Праги, деякий час мешкав генерал Микола Капустянський, що приїхав тоді зі Львова, Роман Бжеський з Крем’янця, Михайло Теліга, переїжджаючи з Кракова до Києва... А скільки гостей з Києва, з Праги, з Берліну, з Кракова, які в той час постійно кудись мандрували”...

А ось окрема сторінка – вона пов’язана з перебуванням у Рівному видатної української письменниці Олени Теліги. Поглянемо на неї очима Уласа Самчука:

„Прибула зі Львова моя найцінніша гостя Олена Теліга (...) в товаристві Олега Штуля. Розуміється, нашим гостям було одразу запропановане місце в редакції, запрошено до мене на вечерю і влаштавоно для Олени приміщення в нашому будинку на половині моїх господарів. На вечерю, крім нових гостей, як звичайно запрошено багатьох членів редакції, було багато розмов, багато сміху і дружби. Олені ця атмосфера дуже сподобалася, вона без перерви забавлялася, наговорила мені компліментів за досягнення і одразу сприятелювалася з Тетяною Праховою.”

Відходив у історію 1941 рік. Разовий тираж „Волині” сягнув 60 тисяч примірників - небувале число для воєнного часу.

Улас Самчук пише передовиці, виступає з рефератами на зібраннях, приймає відвідувачів зі всієї Волині. І тут трагічна вістка з Києва: 9 лютого 1942 року гестапо заарештувало Олену і Михайла Теліг, Івана Ірлявського та інших українських патріотів. Перед цим заарештовано редакцію „Українського слова” в тому числі й Івана Рогача.

Згущались хмари і над самим Самчуком. Після виходу у „Волині” 20 березня 1942 року статті „Так було – так буде” Уласа Самчука заарештували.

У Самчукових споминах читаємо: „Ми залишили Рівне біля години третьої ночі. Скінчилася моя дорога, яка почалася 8 травня 1941 року в Празі і яка завершилася 21 листопада 1943 року в Рівному...”

П’ять по дванадцятій і далі

За десять днів по приходу радянських військ до Львова Улас Самчук з дружиною Танею покинули Городок і подалися далі на Захід.  Почалася ще одна „Одіссея” в житті письменника. У тривогах, роздумах, нервовому перенапруженні минали нелегкі місяці перебування багатьох тисяч українців, які, рятуючи життя перед більшовицькою неволею, Сибіром, засланням, опинилися за межами рідної землі.

Саме у час перебування в таборах для переміщених осіб Улас Самчук розпочав роботу над трилогією „Ост”. На початку грудня 1945 року було започатковано Мистецький Український Рух (МУР) – своєрідну організацію українських письменників поза межами рідної України. А вже 21 грудня в Ашаффенбурзі розпочав роботу Перший з’їзд українських письменників, на якому головою МУРу одностайно обрано Уласа Самчука.

У розбурханому морі тодішньої дійсності МУР відіграв роль рятувального човна для видатних майстрів української літератури і культури, які опинилися за межами Батьківщини. Мистецький Український Рух не тільки об’єднував їх і допоміг не загинути фізично, а й згуртував духовно, націлив на творення великого мистецтва. Завдяки діяльностю МУРу і, насамперед, титанічній праці Уласа Самчука, українська література не тільки не змаліла, не загубилася, не розчинилася в еміграційному морі, а явила світові чимало творів, які стали справді епохальними.

„Можна пережити роки і роки, війни і революції, переїхати континенти, перечитати гори книг, пізнати вулиці й перевулки Парижу, але такі назви, як Дермань, Рохманів, Обичі, Жолобки, Тилявка, всі ті немощені шляхи, всі врочища і займиська сидітимуть у твоїй душі, як гострі цвяхи, і вимагатимуть данини”.

 Ці слова народилися в Уласа Самчука і лягли на папір у далекій Канаді, на землі мирній, затишній, благополучній, зі стабільними і прогнозованими цінностями - на так званій ТВЕРДІЙ землі. Вони яскраво свідчать про те, що друга батьківщина для письменника так і залишилася тільки другою. Бо всі його вчинки, помисли і надії навіки міцно пришнуровані до України.

Перебуваючи на канадській замлі, Улас Самчук чимало праці доклав до перевидання своїх творів, насамперед „Волинь” та роману „Марія”. Так, у Торонто, 1952 року вийшла третім виданням перша частина „Волині”, а згодом і інші два томи трилогії. У тому ж 1952 році в Буенос-Айресі побачило світ третє видання „Марії”.

Наприкінці 40-х років XX ст. У. Самчук активно розпочав роботу над новим романом „Чого не гоїть огонь”. Роман вийшов друком у 1959р. у Нью-Йорку.

У 1954 році Нью-Йорку за участю Улас Самчука відбулася нарада українських письменників, на якій було вирішено створити організацію „Слово”. Статут Об’єднання українських письменників в еміграції „Слово” був прийнятий 1-го січня 1957р., і це поклало початок існуванню письменницької організації.

Улас Самчук визначив роль „Слова” як наступника МУРу, що діяв під його орудою у Німеччині. І потім протягом багатьох років наш видатний земляк віддавав свої знання, досвід, енергію на зміцнення і утвердження цієї письменницької організації на американському континенті.

Тривалий час У. Самчук працював над збором матеріалів про капелу бандуристів імені Т. Шевченка, якою керував Григорій Китастий - добре знайомий письменникові ще з часів Рівного і Києва. І в 1976 році вийшла оригінальна книга „Живі струни” з підзаголовком „Бандура і бандуриста”.

Протягом усіх своїх еміграційних років Улас Самчук залишився насамперед сином Волині. Його письменницький голос – це голос рідної землі. Тому в колі його друзів бачимо талановитих волиняків — письменників Оксану Лятуринську, Олексу Стефановича, Галину Журбу, Олексія Сацюка, Івана Огієнка, Олексу Гай-Головка. Тому бачимо його постійно причетним до всіх добрих справ Інституту Дослідів Волині та товариства „Волинь”. До речі, до 25-річного ювілею цих двох поважних організацій у Вінніпезі святкову доповідь виголошував саме Улас Самчук. Вона так і називалася – „Волинь незабутня”.

Особливо пам’ятним для Уласа Самчука став 1980-й рік – рік його 75-літнього ювілею та 55-ліття творчої праці на літературній ниві. Його вітали з усіх усюд шанувальники-читачі. У вінок цих привітань вплелося і подання редакції російськомовного журналу „Современник” на здобуття У. Самчуком Нобелівської премії. На жаль, Нобелівським лауреатом український письменник не став, і поважних причин цього було дві: відсутність гідних перекладних видань та відсутність... держави УКРАЇНИ. І все ж сам факт висунення Самчука на Нобелівську премію багато про що говорить. 

У 1982 році вийшов друком роман „Втеча від себе”. Він – заключна частина трилогії „Ост”. А ще він - вагома і ефектна крапка творчої діяльності письменника.

Наприкінці 70-х років Улас Олексійович почав відчувати, що приопадає в силі. Роки важких випробувань, які випали на його долю, давали про себе знати. Незважаючи на болі, все ж виходить на люди, бере участь у роботі письменницької організації „Слово” у Торонто.

9 липня 1987 року, на 83-у році життя, письменника не стало.

Сумом віє від слів його довголітнього друга і сподвижника в літературному житті Юрія Шевельова, з яким У. Самчука пов’язували цілі десятиліття творчого співробітництва, починаючи від МУРу і кінчаючи письменницькою організацією „Слово”: „Самчук кінчав свої дні занедбаний, упосліджений, забутий. Він сподівався малого – вижити на заробіток пером.”

Похований Улас Самчук на Українському цвинтарі Святого Володимира в Оквіл, Онтаріо.

Через рік, 18 вересня 1988р. з ініціативи друзів письменника у Міссіссазі при пансіоні ім. І. Франка було відкрито музей-архів Уласа Самчука. Стрічку перед входом до будинку перетинали дружина письменника Тетяна Самчук та інженер Ярослав Соколик.

Повернення

Після смерті Уласа Самчука його твори та й саме ім’я на Батьківщині все ще лишалися під забороною. Лише коли Україна здобула незалежність українські читачі потроху починають відкривати для себе, що, виявляється, був такий письменник, та до того ж - першорядного таланту. Його твори все сміливіше починають з’являтися в республіканських журналах “Дзвін”, “Березіль «, про нього пише часопис “Літературна Україна”, називаючи «Гомером XX століття”. Одна за одною виходять у Києві книги Уласа Самчука “Волинь”, “Марія”, “Чого не гоїть огонь”.

На Рівненщиві ім’я видатного земляка почало належно пошановуватися з 1991 року. З ініціативи обласних організацій “Просвіта” та Народного Руху із 20 вересня було відновлено випуск газети “Волинь”, заснованої і редагованої Уласом Самчуком у 1941-1942 роках. А рівненські юні патріоти-пластуни, прочитавши роман “Марія”, 2 листопада 1991року назвали іменем Уласа Самчука свій пластовий курінь.

Значний внесок в популяризацію імені письменника-земляка зробила Рівненська обласна організація Спілки письменників України. На початку 1992 року її заходами в Рівному на Театральній площі, на місці, де колись видавалася газета “Волинь”, було встановлено меморіальну дошку з іменами Уласа Самчука та Олени Теліги. А незабаром у письменницькому видавництві “Азалія” вийшли збірники “Волинські дороги Уласа Самчука” та “Улас Самчук”, які було розіслано в усі бібліотеки та учбові заклади Рівненщини. На Рівненщині стали систематичними літературні вечори, наукові конференції, творчі зустрічі письменників, присвячені Уласу Самчуку. За творами письменника у вузах студентами пишуться реферати та дипломні роботи, науковці на основі власних досліджень пишуть дисертації. Рівненський обласний академічний музично-драматичний театр поставив на своїй сцені виставу “Сльози Божої матері” за романом У. Самчука «Марія». 

До 90-річчя та 100-річчя Уласа Самчука в Україні зроблено немало щодо пошанування письменника. Крім ювілейних урочистостей у Рівному, Тернополі, Дермані, Тилявці та Києві, його іменем названо вулиці в ряді міст і сіл України, йому споруджено пам’ятники, його твори включено до шкільних підручників; у Дермані, Тилявці відкрито музеї письменника; перевидано ряд його творів, зокрема трилогії „Волинь” та „Ост”. Засновано щорічне літературно-мистецьке свято „Дерманський світильник”, на якому українським письменникам вручається премія імені Світочів за кращі художні твори.

У 2006 році до Літературного музею Уласа Самчука в Рівному завітали перші відвідувачі – гості з Канади п. Оксана та п. Ярослав Соколики. Вони є офіційними розпорядниками спадщини видатного українського письменника. Подружжя Соколиків подарувало музею понад сто оригінальних фотографій Уласа Самчука з його власного архіву.

На жаль, Верховна Рада України напередодні 100-річного ювілею Уласа Самчука так і не проголосувала за пошанування письменника на державному рівні. Отож, незважаючи на світову велич, найвидатніший український письменник XX століття Улас Самчук усе ще сьогодні підтверджує біблійську істину, що немає пророка у своїй вітчизні.

Але повернення Уласа Самчука в Україну неминуче. Тріумфальне повернення. Свідченням цього – прекрасний пам’ятник Уласові Самчуку, який постав у центрі Рівного на Театральній площі. Свідченням цього – відкриття в Рівному Літературного музею його імені, який щедро поповнюється все новими й новими експонатами. Свідченням цього – заснування у 2013 році міської Літературної премії імені Уласа Самчука.

18.04.2016Олександра НАГОРНА


Переглядів: 1328

Версія для друку

Коментарі (0):


Система Orphus

Додайте коментар:

защитный код

Анонсовані статті свіжого № 1165 від 17.04.2024p.
¤ 
Побив в парку чоловіка телескопічною палицею

Побив в парку чоловіка телескопічною палицею

П’ятого квітня близько 18 год до поліції повідомив 34-річний житель села Зірне, що в дендрологічному парку міста Березне, невідомий чоловік раптово почав нецензурно висловлюватися в його адресу, а потім – побив металевою палицею та втік....

¤ 
Госпіталь та медуніверситет Рівненщини перейматимуть литовський досвід

Госпіталь та медуніверситет Рівненщини перейматимуть литовський досвід

КП «Рівненський обласний госпіталь ветеранів війни» РОР та релокований ДЗ «Луганський державний медичний університет» уклали тристоронній договір про співпрацю із Литовським університетом медичних наук....





Найпопулярніші статті:

• Розшифровка аналізу крові: [841] (21174)
• Як позбутися шпори на п’яті [850] (17326)
• Масштабна спецоперація на Рівненщині: викрили мережу «реабілітаційних центрів» [965] (14555)
• Допомога під час карантину [967] (14479)
• Коли відкриються рівненські садочки? [965] (14314)
• Чому не варто кип’ятити воду двічі [964] (14127)
• Рівнян запрошують на дитячий кінофестиваль «Children Kinofest» онлайн [965] (14002)
• 4 способи, як перевірити масло на натуральність [964] (13974)
• У Здолбунові підпалили авто підприємця [965] (13964)
• Живи до ста! [965] (13949)
• Бюджет і ми… [965] (13885)
• Щоб овочі в холодильнику були тривалий час свіжими, помістіть туди звичайну губку [964] (13879)
• Що робити, якщо дитину покусали комарі [965] (13752)
• У Сергія Притули вкрали взуття в поїзді: як викручувався ведучий [964] (13660)
• Аудитори Рівненщини з початку року попередили порушень за процедурою закупівель на понад 72 млн грн [965] (13656)
• Про здобутки Рівненщини - у річницю президенства Володимира Зеленського [965] (13602)
• ЗНО під час карантину: як складати? [964] (13213)
• «Перевірка» на коронавірус коштувала пенсіонерам понад 10 тисяч гривень [964] (13186)

ТОП-15 свіжого номера:

• У Рівному вперше люди з інвалідністю отримають безкоштовне оздоровлення (403)
• Які шкідливі речовини можуть містити вологі серветки? (66)
• Госпіталь та медуніверситет Рівненщини перейматимуть литовський досвід (65)
• Тонкощі заварювання кави (61)
• Побив в парку чоловіка телескопічною палицею (61)
• Небезпека вологих серветок (58)
• Пиріг «Чорний ліс» (58)
• Рідні брат та сестра з бабусею загинули у ДТП (58)
• Особливості вживання видів води (56)
• Часникові стрілки корисніші за часник (54)
• Чому варто їсти кабачки, особливо жінкам? (52)
• А ваш шампунь безпечний? (51)
• Про стан печінки «розповість» ваш вказівний палець (51)
• Нецукровий діабет (47)
• Водій напідпитку пропонував хабар поліцейським (38)


 Партнери 
 
Перший інформаційний канал Інтерес .
 Газета 
 

Реклама в газеті | Лист редакторові | RSS | Передплата газети

Про нас | Відгуки | Розсилка | Реклама на сайті| Реклама в газеті

© 2001-2022 Iнформацiйно-рекламне агентство "Ракурс" тел.: +38(098)0565477. Всi права збережено.


 Інформація 
 
Головний редактор - Конєв В.Л.,
тел.(098)0565477, (096)3950057

Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється

Наші сайти:
Pika.rv.ua
АІ "Ракурс"