Жадоба помсти

Катька перевернулася, щось незрозуміле буркнула під ніс і знову засопіла. Третя компаньйонка, Галка, чуючи «сімейний базар», навіть не поворухнулася.

Вадим люто плюнув на давно немиту підлогу, голосно грюкнув дверима.

Біля пивної тупцювали знайомі опухлі морди. Понишпоривши по кишенях, Вадим нашкріб майже три гривні. Схопивши руками бокал, майже за раз вилив у себе холодне пиво.

Пізніше він увесь вештався містом. Заходив то до одного, то до іншого дружка, і так до вечора «назбирався». Час шкандибати додому - там чекають подруги. Заскучали, напевно. Вадим навіть з якоюсь долею тепла згадав про свою колишню однокласницю. Ще в школі, а це було років тридцять тому, - «обходив»: вона не хотіла тоді з ним мати амурних справ. Зате тепер яка! Звичайно, жінка вже не першої молодості та свіжості. Але яка ніжна і пристрасна, коли ввійде в азарт.

У приватному будинку на першому і другому поверхах горіло світло. Отож, всі вдома. Хотів зайти до матері, яка мешкала на першому поверсі, але передумав: знову брат буде мораль читати. Це ж треба додуматися, накатати на нього дільничному, мовляв, шльондр у будинку пригрів. Пригрів, то й пригрів. Кому яке діло? Дільничний, правда, мужик з розумінням виявився: посварив для годиться. І все. Вадим сказав тоді братові все, що про нього думає, і ще з більшим розмахом продовжив загульне життя. Не злічити, скільки якого люду-зброду побувало в його помешканні. А ось тепер, з початку року і до середини березня, живуть дві подруги. Одну, колишню однокласницю, швидко вговорив жити разом. За умови, що компаньйонку на вулицю не викине. А він і не збирався викидати. Місця всім вистачить. Спочатку навіть якийсь резон був: поприбирають, поїсти зварганять, «чорнильця», коли є, хлюпнуть.

Вадим не вважав себе пропащою людиною. Подумаєш, непрацюючий, неодноразово судимий. Чим ліпші жінки, котрі в нього живуть? Аж у Воркуту за довгим карбованцем їздили. І що? Довгий карбованець враз став коротким: спилися в дошку. Нехай ще Богові дякують, що він, Вадим, їх пригрів.

Біля хвіртки зустрів брата.

- Твої шалави дуже горласті, мамі на нерви діють.

Вадим не зреагував на зауваження. Про себе, правда, подумав: «А ти збігай, дільничому «накапай». У кімнаті було душно, важке застояне повітря. Напівроздягнені жінки сиділи за столом зі склянками в руках. Вадим зрадів: ага, ще з півпляшки горілки залишилося. Скинув одяг, швидше в компанію. А п'яні подруги наче не помічають його. Випивши горілки, почали цілуватися.

- Перестаньте, баби, дуріти, краще налийте грамульку.

А жінки, чи то спеціально, чи й справді в азарт увійшли, гладять одна одну.

- Лесбіянки паршиві! - Вадим плюнув на підлогу. - Б...ва в хаті не потерплю!

Великий чоловічий кулак звалився на стіл, задзвенів посуд.

- Та пішов ти! - Катька зневажливо глянула на господаря.

Усьому є межа. Вадим міцно стиснув кулаки.

- Розмажу по стіні!

Погроза не мала ефекту. Катька обняла подругу за голі плечі, притиснула до себе.

- Ну, суки, я вам зараз...

Договорити Вадим не встиг. Катька, погойдуючись, піднялася і, здавалося, не голосом, а налитими злобою очима, перебила:

- Цить, шавка!

Оторопілий Вадим роззявив рота. Катька замахнулася, аби вдарити його кулаком в обличчя.

- Шалава! - Вадим відштовхнув її від себе, відчувши, що Галка повисла у нього на плечах, торкаючись голими грудьми і заважаючи йому розвернутися.

- Ах, так! - чоловік кинувся до дверей.

П'яні жінки торжествуючи захіхікали:

- Отримав своє? Забирайся!

Вадима трусило від люті. До дверей він кинувся не для того, щоб врятуватися втечею. Там, знав, лежить сокира...

- Що і як сталося далі, не пам'ятаю, - розповідав уже згодом слідчому чоловік. - Прокинувся вдосвіта, лежать напівголі баби на підлозі. Вся кімната в крові. Підлога, стіни, меблі - все залито. Мене ледь не знудило. Схопив монатки - і хода.

День минув, другий... міліція не йде, не арештовує. Позбувшись шоку та страху, Вадим втягнув голову в плечі і поплентався додому. Його охопила ідея.

Два величезні китайські мішки він знайшов у підвалі. Спакувавши трупи, змахнув з чола піт.

Троє працівників міліції крадькома підійшли до дверей. Зачинені. Вилізли на дах, щоб вибити віконне скло.

Вадим нічого не помічав, нічого не чув. Чекаючи, поки настане глибока ніч, почав підмітати підлогу, витирати кров.

Здався він, не пручаючись.

- Вчасно прибули, збирався трупи вивезти на смітник.