Що таке “не щастить” і як з ним боротися?

Термін "емоційний інтелект" з'явився в психологічній літературі на початку 1990­х років. По суті, в цьому понятті немає нічого нового, скоріше, це вдала спроба позначити якості, необхідні для успішної адаптації в соціумі. Тому за сухим науковим визначенням ховається те, що ми розуміємо під проникливістю, силою волі, вмінням впливати на оточуючих, викликати повагу, а також ладити з людьми і швидко пристосовуватися до нових обставин. Тобто про все те, що так сильно відрізняє людей один від одного, навіть у тому випадку, якщо вони однаково добре закінчили ВУЗ. Крім того, як практикуючий психолог, готова підтвердити, що більшість проблем, з якими звертаються люди, справі групуються навколо чотирьох складових емоційного інтелекту. Отже, емоційний інтелект включає в себе: самосвідомість, самоконтроль, емпатію і навички відносин (соціальну компетентність). Трохи докладніше про кожну зі складових.

Самосвідомість ­ це, простіше кажучи, розуміння того, хто я є і чого хочу в кожний момент часу. Насправді, усвідомлення себе ­ одне з найскладніших зав­дань, яке можна так і не вирішити, проживши ціле життя. Заковика в тому, що в процесі виховання та входження в суспільство осіб накопичується величезна кількість ідей і установок, які ну ніяк не узгоджуються з його особистістю. Спочатку батьки, потім вчителі, начальники, друзі, та й мало хто ще, непомітно дарують нам власні переконання щодо життя і нашої особистості. Я навіть не заперечую, що в їхніх порадах, рекомендаціях, страхах і побоюваннях, є сила­силенна реально корисного, якась правда життя. Питання стоїть інакше: чи підходить все це особисто Вам ... Можливо, Вам потрібно терміново провести ревізію? Справа в тому, що необхідність жити і діяти у відповідності з чужими канонами сильно з'їдає особистісний потенціал. Адже людина постійно конфліктує сама з собою. Залишилося лише зрозуміти, де ж він сам, а де сторонні установки. Загострення протистояння між індивідуальною свідомістю людини і чужорідними привнесеними (психологи називають їх думки­віруси, погодьтеся, досить точне визначення) характеризується, перш за все, зниженням енергетичного потенціалу. А вже прояви можуть бути різними.

Це може викликати душевну кризу з стійким відчуттям, що не знайшов себе в житті, що упускається щось дуже важливе. "Домігся багато, а незрозуміло навіщо", "Порожньо якось, вихолощено. Для чого я все це роблю?..". Емоційний занепад, депресивні стани. Або навпаки: хотів би реалізуватися, але "не можу вирватися, немов у замкнуте коло потрапив". При цьому теж виникає відчуття зниження енергетики, посилення побоювань і страхів, невмотивована тривога.

Самоконтроль ­ це здатність керувати власними емоціями. Придушення емоцій, скутість, відсутність легкості і природності, або навпаки ­ люті неконтрольовані спалахи гніву, сильний страх чи тривога ­ це якраз показники поганої емоційної регуляції. Емоція завжди фізіологічна. Так, гнів, наприклад, супроводжується підвищенням тиску, прискоренням пульсу і серцебиття, різкою зміною гормонального фону. Тому придушення емоцій обернеться фізичним захворюванням для самої людини, а від їх неконтро­льованого викиду будуть страждати оточуючі. Звичайно, що в кращому становищі опиниться той, хто, знаючи природу емоцій, вміє ними управляти.

Емпатія ­ термін, який можна було б перекласти як співпереживання. Ця здатність є основою для побудови особистих взаємин. Письменники і художники називають цей дар тонкою душевною організацією. Про відсутність цієї здатності говоритиме невміння розбиратися в людях, скарги на те, що зустрічаються "не ті" чоловіки/жінки, підводять друзі, обманюють близькі і інше, інше, інше. Адже справді досить важко "обдурити" людину, коли про нього можна сказати, що він "все відчуває".

Навички соціальних відносин. Уміння вступати в контакт, точно передавати інформацію, техніки постановки питань і нейтралізації зауважень, розуміння мови невербальної комунікації, тактика ведення бесіди і багато іншого. Більш­менш добре володіння всіма цими навичками якраз і говорить про соціальну компетенцію людини. Є люди, які від природи володіють прекрасними комунікативними даними, як правило, вони дуже артистичні. Всі інші вчаться спілкуватися по мірі необхідності. Взагалі техніки і форми спілкування ­ найбільш легка навичка, що здобувається. Якщо Ви не знаєте, як аргументувати свою позицію, для початку просто прочитайте про правила аргументації. Якщо ж, навіть придбавши соціальні навички, Ви не можете ними скористатися, якщо Ваш голос зрадливо зірвався, а погляд фатальним чином затремтів у момент заздалегідь продуманої розмови з шефом, ­ то справа не у відсутності комунікативних здібностей, а в недостатньо сильній енергетиці. Тоді див. пункт 1 ­ самосвідомість ­ справа саме в ньому.