Російські олігархи намагаються змінити владу в Україні

З самого початку роботи нового уряду стало очевидним, що поступатися своїми позиціями “хазяї життя” не мають жодного наміру. Для закріплення свого становища вони вдаються до будь-яких прийомів: намагаються (часто не без успіху) підкупати депутатів та міністрів, залякують потенційних конкурентів, а інколи, користуючись становищем, у якому опинилася країна, що воює, за допомогою своїх кишенькових армій здійснюють цілі операції, котрі вже отримали назву рейдерських захватів.

Ми живемо в глобалізованому світі, отже, не є дивом той факт, що до наших підприємств, ринків та цілих галузей економіки простягають свої загрібайла не лише українські акули бізнесу, а й їхні “колеги” з-за кордону. Зокрема, й з Росії. Та обставина, що РФ є країною-агресором щодо України, абсолютно не бентежить олігархів: як кажуть, нічого особистого – чистий бізнес.

До енергетичного сектору економіки України вже давно виявляє зацікавленість голова російського фінансово-промислового угруповання “Енергетичний стандарт” Костянтин Григоришин. Ця людина є власником акцій кількох українських обленерго. Втім, наразі він переживає не найкращі часи: його підприємства в Україні не можуть повернути мільйонні кредити, опинившись на межі банкрутства. Це сталося завдяки нещодавнім діям влади, завдяки котрим олігархи втратили можливість заробляти надприбутки, ведучи свій не зовсім чистий бізнес в Україні. Тому і пан Григоришин, і пан Фірташ відчайдушно намагаються отримати важелі впливу для просуванні своїх інтересів у енергетичній сфері. Якщо говорити про Григоришина, то стає очевидним, що отриманий вплив він розраховує конвертувати в прибутки завдяки своїм зв’язкам з топ-менеджерами російської енергетики, вважає директор соціально-політичного проектування “Діалог” Андрій Миселюк.

“Тут крутяться дуже великі кошти – це і російське пальне для АЕС, і електроенергія, й інші мільярдні проекти. В тому числі – “рідні” трансформатори Григоришина, які, за даними журналістських розслідувань, реалізовувалися в Україні за ціною принаймні вдвічі вищою за ринкову”, - зазначив експерт.

Отже, цілком природнім є те, що за таких обставин людина, яка керується виключно міркуваннями виживання й примноження власного бізнеса за будь-яку ціну, починає шукати союзників для реалізації власних задумок. І, як правило, таких союзників не бракує. Не став виключенням і випадок з російським олігархом: він знайшов собі союзника – ним став губернатор Одеської області та талановитий шоумен Міхаїл Саакашвілі.

На думку Андрія Миселюка, в союзі з Григоришиним пан Саакашвілі має свій резон: він прагне створити потужну фінансову та інформаційну базу для потужної політичної кар’єри в Україні. Експерт наголосив, що одеського губернатора почала дуже обтяжувати політична залежність від Петра Порошенка, який запропонував йому очолити обласну адміністрацію. Саакашвілі є надто амбіційною людиною, аби задовольнитися губернаторською посадою. Як казала героїня класики радянського кінематографу – “Шкода, королівство замале – нема де розгулятися!” Водночас повернутися на батьківщину, щоб поновити участь у політичному житті Грузії, пан Саакашвілі зараз не може, бо на нього там чекають, аби притягти до відповідальності в суді.

Отже, будувати кар’єру пан Саакашвілі продовжує у нас, і для цього не цурається нічим: в хід уже пішли звинувачення на адресу прем’єра, його оточення та окремих чиновників. Звісно, звинувачуючи всіх у корупційних порушеннях.

Така тактика вигідна не лише Саакашвілі, а й Григоришину, оскільки за її допомогою вони сподіваються відправити у відставку уряд і, таким чином, розчистити собі шлях: один – до владних посад, інший – до вигідних контрактів. Звісно, за таких обставин доля України та її громадян нікого не цікавить.