Станіслав Гончаренко: “В команді немає ні капітана, ні лідера”

– Все, що трапляється, роблять самі люди. Примушують гравці суперника, а втілюють гравці команди, що обороняється. У нас зараз синдром глибокої ями. Вкотре вже ведемо гру. Починаємо добре. Але не вміємо битися. Не вміємо виривати перемогу. В перемозі є дуже важлива деталь: її потрібно вистраждати.

Відслужити – мало. Треба іноді покласти зусилля, здоров’я. Цього нам не вистачило. Я не збираюся панікувати. Просто потрібно розібратися в тому, що відбувається. Відповісти самим собі.

Команда суперника отримала гол у роздягальню. Але знайшла сили не здатися. У другому таймі три з половиною хвилини ми володіли ініціативою і мали три нагоди, аби забивати гол. В цьому і ховається причина. Ми повірили, що можем забити втретє. Але цей третій гол ще потрібно реалізувати.

Знову не дограли люди. В нас в команді немає ні капітана, ні лідера, ні чоловіка. Склад рожевих хлопчиків. Чоловічого – дуже мало. Всю перерву ми говорили про те, що не можна збирати фоли. А наш капітан робить необов’язковий шостий фол. Є таке поняття: якщо тебе обігрують особисто – значить ти не справляєшся з грою…

У команді суперника мені сподобалося те, що вони вірили до кінця і Бог допоміг їм вистраждати перемогу.