“…ха. 2007”,

Та ось, якісь заповзяті прихильники Януковича згадали свої “тому що…” - шедеври 2004 року і, мабуть, вирішили поставити ще один бігборд. Замовили у фірмі, яка виготовляє ці рекламні щити, таке собі вітрило корабля на вічній стоянці обабіч дороги. Заплатили за нього, кажуть, шість тисяч гривень.

Фірма добросовісно викопала яму, в підготовлену опалубку з арматурою вгатила декілька машин бетону. Тож молодий виконроб, Олексій (нещодавно закінчив навчання на будівельному факультеті “водного”) тепер походжає вздовж дороги та милується своєю роботою:

- Цього бігборда видно аж за кілометр. Хто ж міг подумати, що мій перший об’єкт буде не на заводі, не в мікрорайоні, де мало хто його помітить, а тут - на в’їзді в Рівне. З цієї магістралі його побачать тисячі, та ні, мільйони людей… Треба буде його сфотографувати.

Свіжий вітерець навіював запахи ранньої весни. Виконроб підійшов до нещодавно залитого фундаменту, і пальцем так розлого вичавив на свіжому бетоні: “Лёха. 2007”.

Минули потрібні 28 днів, і Олексій знову прибув на цей об’єкт. Сьогодні монтуватимуть колони і каркас “корабля придоріжжя”. Виконроб до такого урочистого моменту вже підготувався - позичив у мене цифровий фотоапарат. Усе змонтовано, стоїть, як скеля.

- Поки ще не повісили чий-небудь “фейс” - це мій перший шедевр, і його всі бачать таким, як я його зробив, - сказав Олексій і почав увічнювати в пам’яті мого фотоапарата свою щоглу без вітрил. Коли закінчилося місце на “флешці” фотоапарата, він сказав:

- Ось і все. Напис “Лёха. 2007” навічно залишиться на цьому фундаменті і років через “надцять” буду показувати дітям свій перший об’єкт.

Поїхав на Театральну площу, і ще встиг до кінця робочого дня здати фотографії в друк.

Наступного ранку Олексій забрав “фотки” і поклав їх своєму шефу на стіл. Той глянув і сказав:

- Вітаю з почином. Тепер треба їхати до замовника обмивати акти виконаних робіт. Він уже телефонував і казав, що привезли розмальоване полотно, яке будуть клеїти.

Приїхали. Обмили акти. Завантажили полотно і ескортом (спереду замовник, позаду Олексій зі своїм шефом) поїхали на об’єкт. На черговому перехресті ескорт розірвався - будівельники застрягли в “пробці”.

Через декілька хвилин у шефа задзвонив мобільний:

- Ти кого це вирішив “надути”. Ану швидко на об’єкт, а то на порошок зітру!

Шеф глянув на Олексія - того теж охопила паніка. Та на “об’єкті” вона вже переросла в повний жах - “фрегат” відплив. Там, де ще вчора стояв бігборд, тепер виднілися тільки дві ями від фундаменту…

Виявилося, що “Укравтодор” отримав вказівку прибрати на цій ділянці всі несанкціоновані придорожні будівлі. Олексій з’ясував, куди відвезли його конструкцію, і вони поїхали на смітник. Там дійсно лежав його понівечений корабель, а на шматку бетону ще можна було розібрати напис “…ха. 2007”.

Але ж робота була зроблена вчасно, якісно, фотографії є, акти підписані.

Потім, коли Олексій повертав мені фотоапарат, він сказав, що, повернувшись у будуправління, його шеф ще довго реготав і розповідав цю історію своїм знайомим. А молодому виконробу навіть дали премію - як компенсацію за моральні збитки. Адже тепер буде ще одне замовлення на схожу конструкцію в тому самому місці.