Piвнe-Paкуpc - просто ЦIКАВА газета №289 від 26.04.2007p.
Передплатний індекс:
23429
Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477

#Усміхніться!

Графіті - не конфетті, віником не заметеш

Проходячи вуличками Рівного, постійно бачиш написи на стінах, дверях, парканах. Звичайно, це неподобство, крім огиди, ніяких вражень не викликає. Наприклад, зізнання “Вася любить Олю” навряд чи сподобається Олі, якщо воно написане на задній стіні музичної школи, куди навіть собаки гидують заходити у своїх справах.

Ось яка історія з мого дитинства згадалася з цього приводу. У нашій школі вчився хлопчик Василь Соловей. І всім він був гарний: і успішністю, і поведінкою. З одним не поталанило - із завучем. Ненавидів цей завуч (він же вчитель математики) нашого Васю всім нутром. Знаєте, як буває: наслідки є, а причини, начебто, й немає. І батьки Василя з цим завучем зустрічалися, вели щиросердечні бесіди, але нічого не допомагало. Після чергової контрольної, дивуючись самому собі, завуч на весь клас казав:

- Фасильку - дфа.

Після чого задумливо дивився у вікно. Василь знав математику краще за нас усіх, але писав недбало, “незрозуміло”, і знову одержував, у кращому випадку, “трояка”. Хлопець був близький до відчаю, ми й не знали, чим йому зарадити.

Та ось, одного прекрасного дня поруч із дверима кабінету завуча з’явився синій напис із трьох відомих усім літер.

- Це не я, - сказав Василь, як тільки переступив поріг школи.

Але вірити йому математик не збирався, оскільки ймовірність була велика (десь 1 до 1500).

- Зайди-но до мене! - поманив пальцем завуч, у якого від збудження обличчя аж посиніло і стало схожим на баклажан…

Усю перерву і півуроку математики Василь стирав напис. У результаті букви змінили колір і стали удвічі більшими.

- Ти у мене це зубами вигризеш, - сказав завуч і приніс із кабінету праці зубило.

Василь знову взявся до роботи. До кінця уроку математики він вирубав у стіні три заповітні літери чи не з метр висотою.

Ось пролунав дзвоник на перерву. Вся школа збіглася помилуватися написом. Шаленству завуча не було меж, він кидався з боку в бік. У запалі пообіцяв прибити клятого Василя. Потім стусанами вигнав його зі школи, пославши за батьками. Ще раз глянув на тепер уже рельєфне графіті й покликав завгоспа.

Завгосп приніс піввідра цементу і до наступної перерви зашпаклював напис. Три букви цементного кольору прекрасно читалися і стали ще більшими.

Зазвичай, цементу потрібен час, щоб затверднути. Але терпець завуча урвався. Він наказав зафарбували півстіни. Та дзуськи! Пофарбований зверху цементний розчин сповзав і залишав рельєфний контур.

Усім класом видлубали дірку, наче від вибуху снаряда, заліпили, повісили агітаційний плакат, відвідали в лікарні завуча.

Потім стіна вже нічим не виказувала свого бойового минулого, але ще довго, проходячи повз неї, учні багатозначно перезиралися...

26.04.2007Антон СКВОРОНСЬКИЙ



Рівне-Ракурс №10 від 26.04.2007p. 
На головну сторінку