Piвнe-Paкуpc - просто ЦIКАВА газета №1041 від 12.11.2021p.
Передплатний індекс:
23429
Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477

#Ракурс незвичайного

Добрий шахрай

Добрий шахрай

Під час Великої депресії у США з’явилося багато фальшивомонетників. Але історія одного з них стоїть окремо. Цьому спритнику вдавалося обводити навколо пальця Секретну службу США протягом 10 років. Але жодних хитрощів не було. Невловимого злочинця відрізняли повна відсутність жадібності та абсолютна бездарність. Це і збивало поліцейських з пантелику. Його підробки були вкрай примітивними, а наміри навіть злочинними назвати було складно. Він не мріяв про статки і не обманював продавців більше одного разу. Секретна служба Сполучених Штатів сьогодні більше відома як державна організація, яка забезпечує захист президента. Всі ці божевільні президентські кортежі, багаторівневі протоколи безпеки з’явилися та розвивалися після вбивства 25-го президента Вільяма Мак-Кінлі у 1901 році. Вбивця – анархіст Леон Чолгош – опинився за метр від глави держави на виставці мистецтв і спокійно зробив два постріли впритул, перш ніж його схопили.

Після цього функції охорони перейшли до найефективнішого на той момент державного органу – Секретної служби. Співробітники зарекомендували себе добре, розкриваючи численні економічні злочини, насамперед фальшивомонетників. Їм удалося продумати алгоритми успішного перехоплення фальшивих банкнот, які застосовуються у розслідуваннях досі.

Але один спритник ніби знав усі їхні секрети і обходив розставлені тенета з легкістю і навіть якимось знущанням, як колись здавалося детективам.

1938 року в Нью-Йорку почали з’являтися фальшиві купюри. Це не було новиною – Велика депресія змусила багатьох порядних людей ступити на слизьку доріжку, але Секретній службі вдавалося перехоплювати більшу частину партій ще до того, як фальшиві гроші виходили в обіг.

Але цей випадок рвав усі шаблони: по-перше, злочинець не робив жодних інших купюр, крім найменшої – однодоларової. По-друге, він ніколи не витрачав своїх грошей більше одного разу в магазині. Все це не дозволяло ідентифікувати злочинця – хто із власників закладів згадає, які купюри давав той чи інший відвідувач? А звертати увагу на папірці в один долар і ніхто не стане.

Але навіть після того, як агенти інструктували продавців перевіряти конкретні купюри та запам’ятовувати людину, яка їм їх дала, знайти шахрая не вдалося – адже більше в районі такі купюри не з’являлися.

У купюр була ще одна відмінна властивість: вони були зроблені зовсім погано. Надруковані на дешевому папері, а прес, яким робився відбиток, був неякісний, написи на фальшивих грошах містили орфографічні помилки. Наприклад, слово Washington було написано «Wahsington». З цього браві слідчі зробили висновок, що шахрай просто сміється з них.

Справі дали номер 880, і в Секретній службі за спритником закріпилося внутрішнє прізвисько «Містер 880». Через десять років справа залишалася відкритою, кількість кнопок у місцях на карті, в яких з’являлися фальшиві банкноти, зростала, вони з’являлися навіть в інших штатах, але марно. У результаті прізвисько змінилося навіть на «Старина 880» (Old Mr. Eight Eighty). Початківців-слідчих відправляли працювати над цією справою та збирати кнопки на карті, так би мовити, для тренування оперативної діяльності.

Але в 1948 році справа нарешті зрушила з мертвої точки. Діти грали біля пустиря, що утворився від напівзгорілої будівлі на розі Бродвею та Дев’яносто шостої вулиці. Там було багато сміття, що залишилося від мешканців, і діти із задоволенням колупалися в горах чужих пожитків.

Потім батько одного з дітей побачив, як його син грає в покер з іншими хлопцями начебто на справжні гроші. Гроші були нові, але дивні. Гру припинили, а банкноти передали дільничному. Виявилося, що це ті самі гроші Містера 880. Незабаром з’ясувалося, що діти самі надрукували ці банкноти, знайшовши в купі сміття пластини з відбитком.

Подальше розслідування показало, що пожежники, які боролися з вогнем, викидали з вікон згорілої будівлі скарби мешканців, щоб вони не ставали паливом для вогню і не заважали їм гасити пожежу. В одній із згорілих квартир, у тумбі, були знайдені й інші надруковані купюри. З’ясувати, хто винаймав цю квартиру до пожежі, вже не складало великих труднощів.

Таємничою людиною, яка 10 років ховалась від правосуддя, виявився 73-річний Емеріх Юттнер. У 1938 році в нього померла дружина, і Юттнер кинув роботу управдома. У США управдом – це щось на зразок майстра на всі руки: він стежить за водопроводом та електрикою, лагодить і замінює лампочки в квартирах і під’їзді, а мешканці платять йому зарплатню.

Не впоравшись із горем, Юттнер почав вживати наркотики, а коли заощаджень зовсім не залишилося, він застосував усі свої знання, щоб створити відбитки однодоларових банкнот. Він ніколи не робив більше купюр, аніж йому було потрібно, і не обкрадав власників магазинів більше, ніж на долар, змішуючі фальшиві гроші зі справжніми.

За ідеєю слідчих, які складали протоколи упіймання шахрая, фальшивомонетник повинен бути жадібним, він за першої ж нагоди позбавляється фальшивих грошей, пускаючи пристойні суми в оборот відразу в кількох місцях. Але Юттнеру вдавалося уникати агентів, тому що гроші він витрачав фактично тільки на їжу та предмети першої необхідності, а не на ювелірні прикраси та дорогі шмотки.

Суд оцінив зусилля Юттнера, який намагався максимально не обтяжувати власників магазинів своїм нечесним вчинком, і дав йому іронічні 1 рік та 1 місяць в’язниці за 10 років шахрайських дій. Термін був знижений до 4-х місяців через старість в’язня.

Як з’ясувалося, у Юттнера була досить забезпечена сім’я, у якої він принципово не хотів позичати, воліючи ритися в смітнику. Через два роки, 1950 року, на екрани вийшов фільм «Містер 880», який розповідає про дивовижну історію «доброго шахрая». Творці віддали відсоток проданих квитків Юттнеру, і він буквально розбагатів на своєму імені, провівши старість безбідно.

12.11.2021





Рівне-Ракурс №10 від 12.11.2021p. 
На головну сторінку