Привид Києва

Мам, ви чули як мене прозвали?

Я тепер Привид, щоб ви знали.

Ну, людям краще видно збоку...

Лише вперед! Назад ні кроку!

Мам, бачили б ви, рідна, з неба,

Що вони коять! Та... не треба

Вам цього бачити і знати.

В вас хворе серце... Слухайтесь тата!

Мам, вони розтрощили «Мрію»!

Моліться за всіх, бо я не вмію...

Ви ж вірите, правда? Ми переможем!

В єднанні сила! Усі ми зможем!

Мам, бережіться... Я ж, знову в небо!

Ну досить-досить... Не плач, не треба!

Я ж сокіл, мамо! Люблю літати!

Подумки з вами... Слухайтесь тата...