“Навіть камінець має душу”

…Заходжу в одну із рівненських квартир на вулиці Відінській. Тут частенько збираються хлопці і дівчата, щоб за чашкою чаю поговорити про життя-буття. Сьогодні “Квітка папороті” налічує дванадцять її членів, переважно чоловіки віком від 18 до 30 років. Майже усі вони - неформали у житті.

У неділю, 12 серпня, на квартиру в гості до молодого привітного подружжя Андрія та Ірини Теребусів завітав Сігурт (в миру - Микола), який зупинився тут дорогою до гори Богут Хмельницької області, що біля населеного пункту Сатанів (це місце для українських язичників - святе, адже там колись розміщувалося капище, де наші предки задобряли богів). Сігурт зокрема зазначив: ”Ми відроджуємо віру наших предків, які шанували природу, бачили життя у яскравих фарбах, постійно самовдосконалювалися і розширяли діапазон свого світогляду і були просто вільними людьми”.

Ірина Теребус повідомила, що в області є багато прихильників язичницького світогляду, але вони всі переважно “шифруються”, бо, ніде правди діти, чимало людей не схвалюють їхньої світоглядної позиції, адже домінуюча релігія в країні інша.

Із розмови членів “Квітки папороті” дізналася, що вони читають різноманітну літературу, зокрема книги відомого рівненського письменника і міфолога Валерія Войтовича. По крупинках збирають інформацію про язичництво. А це доволі клопітка праця.

Тримала у руках давній український календар, за яким сьогодні, виявляється, не 2007 рік, а 7514. Там майже кожен день підпорядкований якомусь Богу. А їх багато - Дажбог, Перун, Сварог, Хорс, Велес, Дана, Стрибог, навіть Арей…

Можливо, колись в області і з’явиться капище для вшанування цих Богів. Адже право на власний світогляд та сповідування власної віри має кожен громадянин України. Він вибирає те, що йому близько по духу.

Сігурт зокрема зазначив, що 17 серпня вони помандрують у Житомир відзначати день народження язичницької общини “Великий вогонь”, яка вже існує в Україні більше десяти років.