Piвнe-Paкуpc - просто ЦIКАВА газета №200 від 11.08.2005p.
Передплатний індекс:
23429
Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477

#Зустрічі з цікавими людьми

Говорить віршами і розуміє мову тварин

Говорить віршами і розуміє мову тварин

Феномен “другої молодості”

У селі Городище Рівненського району живе неодинарна жінка. Звати її Любов ПАТІЙ (на фото). А неординарна вона тому, що в прозі життя надає перевагу віршам, співу, малюванню. Вірші, наприклад, вона буквально на ходу складає, де б не знаходилася - чи то на городі, чи вдома, в магазині, чи навіть у льосі. А незвичайний дар відкрився їй декілька років тому, після того, як вона несподівано почула спів Анни Герман, який лунав “нізвідки”. Тепер Любов Ульянівна не може розлучитися з блокнотом та олівцем ні на хвилину, бо хитра та непередбачувана муза приходить до неї в будь-який момент!

Відомо, що є таке поняття як “друга молодість”. До більшості жінок вона найчастіше приходить десь у межах сорока-п’ятдесяти років, коли завершується так званий клімактеричний період. А проявляється друга молодість по-різному, бо кожна жінка по-своєму реагує на фізіологічну та психологічну перебудову свого організму. Буває, до речі, й таке: захоплення чи талант, які проявлялися у жінки в 18-20-річному віці, повертаються новою, навіть більшою хвилею, приблизно у 50-річному віці.

Любов Ульянівна, наприклад, у шкільні роки писала прозу та вірші, гарно співала. Потім ці захоплення відійшли на другий план, і лише в п’ятдесят років, з елементами містицизму, вони повернулися назад до жінки, можна сказати, з потрійною силою.

- Одного ранку я прокинулася від того, що почула спів Анни Герман “Один раз в год сады цветут…”, - пригадує жінка. - Що цікаво, тієї миті цієї пісні ніхто не чув - ні рідні, ні сусіди. Я здивувалася, але разом з тим у мене виникло непереборне бажання заспівати. Я піднялася з ліжка й почала кружляти по кімнаті, співаючи українську народну пісню “Ой, сусідко, сусідко...”.

Потім я вибігла на луг. Якось по-новому, з особливою яскравістю, зустріла сонце, рослин. Моє відчуття навколишнього загострилося настільки, що я відчула, ніби розумію мову птахів, тварин, рослин, вітру... Внутрішньо знала, що вони відчувають, і яку інформацію надсилають у простір. Я стала наче дитям природи і зрозуміла, що жити в гармонії з нею - велике благо для людини. З тих пір, щоранку, прокидаючись із сонцем, я йду на луг і співаю, - поділилася пані Патій.

Що найцікавіше, Любов Ульянівна почала складати вірші. Тепер вони потоком ллються із неї, тільки встигай записувати. Спочатку жінка приховувала свій талант від рідних, ховала рукописи віршів, співати виходила далеко в луг, щоб ніхто не чув. Але коли в розмовній мові у неї почали вислизати римовані репліки, стало зрозуміло, що таланту приховати їй не вдасться.

Та й навіщо? Вірші ж то гарні:

Покажи мені, осінь,

де сумують тополі,

що покидали ниць свою

пишну красу.

Розкажи, де розкидані

крихітки долі -

я стрілою туди полечу.

Там зустріну я бабине літо,

що снує сивиною стерню,

Попроси, хай мене

не займає -

недоспівану пісню мою.

А нижчеподаного вірша Любов Патій склала після того, як з її знайомою відбулася дивна подія. На день спомину мертвих люди з Городища йшли на кладовище провідувати рідних, які відійшли із життя. Її знайома пішла провідати свого покійного чоловіка. А коли вона поверталася додому, то помітила, що згубила рукавичку, яка їй була дуже дорога.

- Де вже тільки ми її не шукали, - пригадує пані Любов. - Навіть всі разом ходили кладовищем, але безрезультатно. А на другий день моя знайома сама пішла до могили чоловіка і побачила, що її рукавичка лежить на видному місці. У мене з цього приводу зародилися поетичні рядки:

Всего лишь холмик черствой

глины.

Он пожелал, и не со зла,

Чтоб за потеряной перчаткой

Проститься ты сама пришла...

Тепер у Любові Ульянівни вже більше сотні віршів. Серед них багато таких, які можна покласти на музику. Про природу, кохання, прозу життя, - все це написано від руки на звичайних аркушах паперу. Можливо, колись ці поетичні рядки втіляться у друковану збірку...

Між іншим, відомо, що серпень, за гороскопом, - це місяць Левів. Пані Любов експромтом склала вітальний вірш, який, цілком можливо, знадобиться тому, хто за святковим столом вітатиме з іменинами жінку-Левицю:

Як загорілася зірниця,

Тоді на світ явилась Львиця.

П’янив чебрець і свіже сіно,

віта народжену дитину.

Нехай в душі веселка грає,

за це ми й вип’ємо вина.

Бо жінка стільки років має

На скільки виглядить вона!

А поетеса, до речі, дуже гарно виглядає на свої роки! Висока, струнка, з пишним волоссям і зеленими очима, на повних губах блукає ніжна усмішка... Рецепт її молодості дуже простий - не переїдати, щоранку робити гімнастику для пластичності хребта, не забувати всміхатися, дбати про свій духовний світ, бути охайною та доглянутою зовні, адже зовнішність людини впливає на її внутрішній стан.

- Живіть за законами природи, - говорить жінка. - Людина здатна, якщо захоче, бачити, чути, відчувати більше, аніж прийнято вважати. Прислухайтеся до себе. А, можливо, у вас ще є не відкриті таланти? То розбудіть їх!

11.08.2005Ольга ДОЛЯ



Рівне-Ракурс №10 від 11.08.2005p. 
На головну сторінку