Наші комарі - не малярійні

Джунглі, непролазні тропічні ліси з екзотичними деревами, спека, задуха або рясні кількатижневі зливи і ... дзижчання всюдисущих комарів. Малярійних. Це – Африка, Південна Америка або ж Південно-Східна Азія. Скажете, - ой, як це далеко від нас! Проте саме в африканській Ліберії, Судані чи Сьєрра-Леоне служать рівненські військовослужбовці-контрактники, миротворці, а багаті люди то й просто подорожують у пошуках нових вражень та емоцій. Викинувши адреналін, натомість вони можуть надбати, здавалося б, невідому нам хворобу – малярію. У народі вона ще називається болотяна лихоманка, пропасниця. Саме від неї нещодавно помер у Львові сержант, який за контрактом служив у Ліберії. Утім, ще до 1960-х років ця проблема була і в нас. Через міграційні процеси нашого сьогодення потоки нелегальних мігрантів з Азії та Африки, що перетинають область до західних кордонів, малярія, не дай боже, може повернутися до нас знову.

Лікар-інфекціоніст вищої категорії Рівненської міської поліклініки №2 Ганна ШАРЛАЙ розповідає: “Малярія - інфекційне захворювання, збудником якого є найпростіші (плазмодії малярії), що передаються від хворої до здорової людини через укуси малярійних комарів. Хвороба найпоширеніша у країнах із тропічним кліматом і найчастіше починається нездужанням, слабкістю, головним болем та болем у м’язах, суглобах, попереку, плюс сухість у роті та підвищена температура, яка супроводиться блювотою.

Нерідко трапляються розлади травлення (пронос). Згодом неминуче ураження нервової та інших систем організму. За такого перебігу хвороба може закінчитися смертю. Комар, який напився крові хворої людини, стає загрозою для багатьох інших”.

Ганна Шарлай розповіла, що власне в її лікарській практиці малярія мала місце двічі, ще за часів СРСР, коли велася війна в Афганістані. Якщо ж брати Рівне, то допоки малярії в місті не виявляли. Однак у 2005 році в області, у Березнівському районі, зареєстрували один випадок триденної завізної малярії з Анголи. Усього ж в області значиться сім потенційних вогнищ малярії, у тому числі шість - тропічної, коли люди перехворіли поза межами краю, тобто на ендемічних щодо малярії територіях: в Іраку, Сьєрра-Леоне та Ліберії. Але найбільше турбує той факт, що до ендемічних з малярії країн належать Азербайджан, Туркменистан, Таджикістан, Узбекистан, Вірменія, окремі регіони Киргизстану та Грузії, а також Росія, зокрема, її південні регіони та Підмосков’я, куди наші земляки виїжджають на заробітки та службу. Готуючи матеріал, ми знайшли інформацію, що торік у Закарпатті (цитуємо) “було зареєстровано випадок завізної тропічної малярії у жителя міста Рівне, який у сімейних справах перебував у Рахові. Хворий за кілька днів до цього повернувся із Судану (Східна Африка), а перші симптоми захворювання розпочалися після прибуття в Україну - слабкість, лихоманка, підвищення температури тіла, втрата апетиту, розлади шлунково-кишкового тракту.

У розмові з ним з’ясувалося, що під час перебування в Судані він відмовився прийняти хіміопрофілактичні препарати, мотивуючи це шкодою для свого здоров’я. У даному випадку, завдяки професіоналізму лікарів, своєчасній діагностиці та адекватному лікуванню, життя цієї людини вдалося врятувати, але дуже часто тропічна малярія закінчується смертю хворого”. До слова, лікар-інфекціоніст пані Шарлай запевнила, що в їхній поліклініці, в інфекційному кабінеті, відторік є безкоштовні протималярійні препарати, передбачені для тих, хто виїжджає у країни, так би мовити, малярійної групи ризику. На жаль, з початку літа за консультацією та профілактичними хіміопрепаратами звернулася лише одна людина.

Що потрібно знати тим, хто планує поїздки в країни, де малярія - характерна хвороба серед місцевого населення

Лікар-інфекціоніст радить насамперед профілактику, яку слід розпочати ще до поїздки в осередок малярії та продовжити там під час перебування. Після повернення з малярійної місцевості - ще упродовж чотирьох тижнів продовжувати курс, оскільки за відсутності хіміопрофілактики в цей період існує найбільша ймовірність виникнення особливо небезпечної злоякісної форми тропічної малярії. З моменту зараження до перших ознак проходить від десяти днів до 13 місяців.

Іноді захворювання на малярію може виникнути в більш пізні терміни, навіть якщо застосовувалися протималярійні препарати. Тому при будь-якому нездужанні, що супроводжується підвищенням температури, потрібно звернутися до лікаря і обов’язково розповісти про перебування у малярійній місцевості.