Головна (Просто цікава газета) "Рівне-Ракурс"

Ракурс житейський

А вслід їй летіли слова…

Місто спало в ранкових сутінках, та вже не спалося Орисі. Сьогодні чудовий день у її родині, виходить заміж старша сестра. Усе чомусь падало з рук від хвилювання, неначе не сестра, а вона наречена.

=>>>=

Біла тростина

«Ой, недарма я не хотіла Настю за невістку! Недарма… Ніби відчувало моє серце… Чи ж на ній світ тоді зійшовся, сину?» – строчила, як заведена, Орися.

=>>>=

Тільки через мій труп!

Щоразу коли чую вислів: «Тільки через мій труп», на моїх устах з’являється посмішка. А чому саме, читайте далі!

=>>>=

…Збудити бабусю

До автобуса підійшла жіночка з бабусею, такою тихою, що сметана на голові встоялась би.

=>>>=

Три вузлики для синів

Тепер дорогою ходить вітер і баба Мотря. Вітрові легко. А бабі Мотрі тяжко. Уже восьмий десяток іде. Баба Мотря сумно жартує: «До храму йти з горбка завиграшки. А повертатись назад – наче долю вдовину під гору котити».

=>>>=

Свекруха

Оксані того дня було особливо жаль себе. Ще й вазу дорогу розбила. Ту, що найкраща подруга на весілля їм з Іваном подарувала. Підмітала осколки. Думала про те, що і їхнє життя з Іваном ось так розлітається на друзки. Бо хіба ні? Коли виходила заміж, мріяла про одне, а вийшло зовсім на інше. Від її романтичних ілюзій залишилася хіба що загасла свічка. З того вечора, коли вона придумала вечерю для двох. Спекла тоді торт, витягнула святкову скатертину. Одягнула нову сукню. А Івана, як на зло, не було. Врешті, почула, як підїхав своєю вантажівкою. Кинулася до дверей. Посміхалася: ось, мовляв, поглянь, що я придумала…

=>>>=

Почастувала із… горщика

Наші українські дівчата-артистки поїхали на Північ, отримавши завдання виступити з концертом перед в’язнями у тюрмі. Коли вони йшли до виправного закладу, то в однім дворі старенька бабуся спитала їх:

=>>>=

Помилка молодості

Люда з нетерпінням чекала вечора, щоб сповістити коханому чудову новину: вона – вагітна! Не могла повірити своєму щастю – це буде його і її дитина! Дарма, що Вадим одружений, Люда була упевнена – тепер він назавжди буде тільки її, адже не раз казав, що дружину свою не кохає.

=>>>=

Зарваницьке диво

Володя був незрячим з дитинства. Він не бачив білого світу: ні неба, ні землі, ні батьків, ні інших речей, що його оточували з дня народження. Мати – Ганна, як та пташка, побивалася з горя і кидалася до різних клінік, професорів. Але… діагноз був невтішний: зорові нерви настільки вражені, що їх нічим не можна відновити.

=>>>=

«Може, і ви зі мною, мамо?»

З першої зустрічі Лариса зрозуміла: вона не зживеться з Ольгою Михайлівною. То навіщо псувати нерви, ліпше зразу сказати про це Сергієві. Він не дуже зрозумів Ларису: мама для нього була найдобрішою людиною у світі.

=>>>=