Не хочемо стати безземельною голотою

Цим становищем, безумовно, скористаються спритні ділки і ті, що нажили капітал нечесним шляхом. З рук первинного землевласника, селянина, земля вислизне, так і не врятувавши його від зубожіння. І на селі з’явиться новий клас - клас безземельної голоти, в якого вже нічого не залишиться. Врешті-решт, як Ви розумієте, буде створено нову спільноту - народ, який тимчасово проживає уже не на своїй, а на чужій землі.

А тим часом, поки земля ще не стала товаром, великий капітал робить все можливе, щоб господарювати на цій землі було невигідно і збитково. А що ж нам робити? Як діяти?

Я з 1971 року і дотепер працюю директором ДП ДГ “Тучинське”. Я твердо переконаний, що оптимальним варіантом при прийнятті Закону про продаж землі було б, щоб Закон передбачав, що землю має право купувати тільки держава і тільки через Державний земельний банк. Повстане питання, а де держава візьме гроші на купівлю земель?

Держава може купувати землю з виплатою її вартості по роках - в 5-10-20-50 років. Куплену землю держава через названий банк одразу ж здає в оренду громадянам України, які бажають на ній працювати.

Вважаю, що це єдиний і правильний шлях зберегти Україну, як незалежну державу. Це виключить будь-які спекулятивні дії із землею. Земля залишиться державною власністю України. Тільки таким шляхом ми збережемо Україну, як незалежну державу. Про це свідчить і світовий досвід. В Англії, наприклад, сьогодні 93 відсотки земель с/г призначення у власності держави, в Ізраїлі - більше 90, у Франції і Німеччині - 67 відсотків, у США до 70, а після другої світової війни було лише 3%.

Тобто, у більшості країн світу спостерігається тенденція до викупу земель у державну власність. При такому підході всенародне багатство і добро України не піде по чужих руках. Тільки так ми зможемо на перспективу зберегти Україну самостійною державою.

Є і другий варіант ринку землі, де земля буде продаватись у приватні руки. Селяни її не зможуть купити, бо в них немає грошей. Тоді, через підставних осіб, землю скупить великий капітал. Він її забере за символічною ціною. Вже в засобах масової інформації говорять, що в Україні ціна 1 га ріллі становить 4-5 тис. грн. Фактичну вартість гектара землі визначити ніхто не зможе. Але 4-5 тис. грн за гектар - це сміх.

Наші прадіди визначали ціну землі дуже простим, але найбільш справедливим методом. Брали врожайність гектара, множили на 100 років, і сьогоднішня ціна врожаю за 100 років становила вартість землі.

Умовно візьмемо, що гектар поля дає врожайність пшениці 20 ц. За 100 років він дасть 200 тонн. Сьогодні ціна однієї тонни пшениці 2 тис. грн, а за 200 тонн - 400 000 грн. Оце і буде справедлива ціна 1 га ріллі 400 тис. грн, а не 4 тис. грн.

Землю купують не на 5-20 років, а назавжди. Це не фабрика і не завод, який можна зруйнувати і побудувати більш досконале підприємство під сучасну технологію. Земля - вічна.

Хто буде продавати землю сьогодні? Це власники земельних паїв. Але ж їх залишилось в живих не так багато. А яке моральне право на власність землі, щоб її продати, мають спадкоємці? Діти, внуки, правнуки власника паю, які ніколи на цій землі не працювали, а тепер на заробітках за кордоном?

Не власники, а спадкоємці, яким дістався по спадковості пай, та які будуть його продавати, повинні платити податок у Пенсійний фонд. Діти власника паю повинні сплатити 20-25 відсотків вартості проданої землі, внуки - 30-40 відсотків, правнуки й інші спадкоємці - 50 відсотків і більше.

Це все повинно бути відображено в Законі про ринок землі. Тут виграє весь наш народ і, насамперед, пенсіонери, які є справжніми власниками безцінного багатства - землі.

Якщо держава буде виступати Покупцем землі - то і вона в тих же розмірах, що і приватна особа, повинна сплатити податок до Пенсійного фонду за рахунок орендаря, якому передасть землю в оренду.

Поданим проектом Закону про ринок землі вже передбачається, що право на купівлю землі будуть мати тільки громадяни України. Це правильно.

Але ж землю будуть купувати й іноземні фірми через підставних осіб, які тут же напишуть заповіт, що після їх смерті землю по спадковості передати якомусь родичу десятого коліна, який проживає за кордоном.

Вважаю, що у таких випадках закордонний спадкоємець, щоб одержати у власність українську землю, повинен сплатити податок у Пенсійний фонд України не менше ніж вартість врожаю помножена на 200-300 років.

Якщо взяти наведений приклад врожайності гектара пшениці по 20 ц/га помножити на 200 років - це 400 тонн, які сьогодні можна продати за 800 тис. грн. Такий податок він повинен внести у Пенсійний фонд України.

Микола ЗІНЧУК, Герой Соціалістичної Праці, Заслужений працівник сільського господарства України, Почесний академік Академії аграрних наук НАН, депутат Рівненської облради, директор ДП “Дослідне господарство “Тучинське”