Країни, люди, емоції Анатолія Штенька

Анатолій Штенько розповів про творчі шляхи кореспонденту газети “Рівне Ракурс”:

­ Фотосправа для мене ­ хоббі, яке доповнює мою професію дизайнера. Полюбляю подорожувати ­ це емоційний відпочинок. Часто буваю в Європі, де і назбирав матеріал для першої персональної фотовиставки. Виставка “Країни, люди, емоції” об’єднує різні теми та демонструє моє загальне враження від подорожей. Хотів передати не тільки відмінність європейської архітектури, але й життя різних народів. Причому дуже люблю якраз Європу, мене не тягне на схід в екзотичні країни. На виставці представив сюжети з Італії, Іспанії, Франції, Німеччини, Бельгії, Чехії та України.

Історій, пов’язаних із сюжетами, багато. Скажімо, в Барселоні спостерігав за чоловіком, який працює в жанрі вуличної скульптури. Хлопець був увесь розфарбований під бронзу, волосся на голові, краватка, шнурівки на черевиках ­ усе застигло, ніби від пориву вітру. Мім надовго завмирав у певній позі і в цей час люди фотографували його. Я вловив момент, коли до нього підбігла глядачка та привітала його поцілунком ­ хлопець одразу вийшов зі стану замороженої скульптури, а на його обличчі з’явилися звичні людські емоції. В іншому сюжеті з Барселони показав торгівця стаканчиками для кави та чаю “Ля ко­ко”, який розмістив свій товар біля дорожньої зебри на світлофорі. Стакани, які він продавав, були з сюрпризом ­ коли він смикав за спеціальну нитку, одноразова тара цвірінькала на кшталт квочки та видавала звуки “ко­ко­ко”. На шляпі в торгівця була композиція з елементами пташиного кубла з яйцями та лимонами.

Якось був у Празі з колегами в одному із старовинних пивних пабів. Там розташоване цікаве обладнання старовинних пивоварень, є спеціально відведене місце на стінах закладу, на якому люди залишають написи на згадку. Я вирішив написати на цій стіні “Україна ­ Євро 2012”, хоча тоді ще не було достеменно відомо, чи ми будемо приймати цей турнір. Яким же було моє здивування, коли на наступний день після цього дізнався, що УЄФА надало Україні право проведення турніру. Справді, це був пророчий напис!

На виставці представлено багато вуличних музикантів із різних країн. Як правило, це колоритні персонажі з дивним виглядом, які на фото проявляють певні емоції під час виконання музики.

Одного разу довелося побувати в Будапешті на рок­фестивалі. На одному з фото ­ фасад старовинної будівлі, на якому нібито намальований великий малюнок: електрогітара та різні інші кольорові елементи. Насправді малюнок на фасаді проектувався зі спеціального проектора під час виконання музики рок­гуртів.

На одному із старовинних майданів Флоренції сфотографував чоловіка, який в повній амуніції мандрівника з рюкзаком втомився і сів на кам'яну підлогу та дивиться в ноутбук. А ще виявилося, що на цьому майдані регулярно проходять матчі зі старовинної італійської гри, дуже схожої на футбол. Площу вкривають шаром піску та ганяють щось подібне на футбольний м’яч ­ якийсь бичий міхур. Причому цим дійством італійці підтверджують, що саме вони, а не англійці, започаткували футбол.

На одному з моїх фото зображений замок Нойешванштайн, який був побудований у Баварії королем Людвигом ІІ. Замок знаходиться на вершині гори, на місці двох фортець, на схилах Альп. Людвіг ІІ віддав наказ підірвати вершину скелі, щоб створити місце для побудови дивовижного за красою замку. Після того, як була побудована дорога і прокладений трубопровід, у 1869 році був закладений перший камінь для спорудження замку. Нойешванштайн був збудований у вигляді середньовічного замку з кріпосною стіною, вежами і переходами і дуже красиво виглядав на фоні парку. Будували його 17 років, але так і не завершили. За зразок Людвіг узяв життя Людовика XІV і наслідував його в усьому. Навіть спальня в Линдерхофі, як і спальня “короля­сонця”, була розташована і влаштована так, що у вікнах ніколи не заходило сонце. Замок зацікавив мене ще й тим, що моє прізвище Штенько, а походить воно від німецького “штайн”, тобто скеля. Замок Нойешванштайн у перекладі означає “Нова лебедина круча”.

Фотомандрівник Анатолій Штенько зафіксував у своїх світлинах маленькі історії з життя європейців. Усі, хто бажає поринути в цю атмосферу, до 20 серпня можуть відвідати фотовиставку в приміщенні фотоклубу “Час”.