Пішла з дому

До березня Аня нав­чалася у Мізоцькій школі­інтернаті. На вихідні часто рідні забирали дитину додому. Мама згадує, що дівчина цікавилася географією, полюбляла читати українську та зарубіжну літературу, захоплювалася в’язанням та плетінням з бісеру. Загалом була, як усі діти, проте чомусь втікала з дому. Неодноразово працівники міліції знаходили її та повертали родичам.

Світлана Андріївна доглядає стареньку маму та й сама після зникнення доньки прихворіла. Проте воліє про це не говорити. Жінка з нетерпінням чекає того дня, коли Аня переступить поріг домівки і обійме її.

­ Донечко, повернись, мені так тебе не вистачає. Анюточко, вернись, дитя, додому. Ми тебе дуже любимо, ­ плачучи, звертається до дівчини мама.

Сподіваємося, що безмежна материнська любов та туга розтоплять серце Ані, і незабаром вона повернеться додому.