Чи є в нас альтернатива газу?

З питанням, чи є в області дешева альтернатива газу, кореспондент “Рівне Ракурса” звернувся до заступника голови Рівненської обласної ради Олександра Данильчука.

- Альтернатива, звісно, є. Ще в сімдесяті роки минулого сторіччя 60% опалення в області забезпечувалося за рахунок місцевих видів пального. Я маю на увазі дрова та торф. З часом більшість області була газифікована і, враховуючи “копійчані” ціни, які сплачували користувачі за “блакитне паливо”, питома вага в енергобалансі Рівненщини місцевої деревини та торфу падала. Котельні масово переобладнувалися з твердого палива на газ, і тому вже на початку дев’яностих років почали закриватися місцеві підприємства по переробці торфу. А саме цей вид пального є найбільш перспективним на Рівненщині, адже наша область має одні з найбільших його покладів в Україні. Останнім часом ситуація почала змінюватися, і все більше комунальних об’єктів, особливо в сільській місцевості, почали знову використовувати для опалення деревину та торф. Щоправда, до сьогоднішнього дня в області немає програми розвитку видобутку місцевих видів пального, і я думаю, що за дорученням обласної ради її потрібно терміново розробити, адже проблема здешевлення опалення є, і її потрібно вирішувати в найкоротший термін.

Сьогодні в області єдиним підприємством, яке в промислових масштабах добуває торф та виготовляє паливні напібрикети, є ДП “Рівнеторф”, з керівником якого Іриною Тимощук і зустрівся кореспондент “Рівне Ракурса”.

- Пані Ірино, скільки кош­тує сьогодні одна тонна напівбрикетів?

- Усього 475 гривень.

- Скільки їх виготовляє Ваше підприємство на рік, і хто їх купує?

- У середньому “Рівнеторф” випускає за рік 60-62 тисячі тонн продукції. Щоправда, було і таке, що ми змог­ли виготовити 69 тисяч тонн. Що ж стосується споживачів, то ми продаємо напівбрикети усім охочим без обмеження. Можна приїхати і взяти навіть десять кілограмів, хоча зрозуміло, що основна маса покупців бере продукцію від тонни і більше. При цьому 35% напівбрикетів у нас купує населення, здебільшого мешканці Дубенського та Радивилівського районів, але приїздять за продукцією і з сусідніх районів. Приблизно 18% забирають державні підприємства, решта йде на приватні підприємства, які мають котельні, обладнані під тверде паливо.

- Ірино Іванівно, розкажіть про долю інших підприємств з видобутку та переробки торфу, які були раніше на Рівненщині?

- Справді, на Рівненщині працювало три заводи – Клесівський, який виготовляв 120 тисяч тонн продукції на рік, Моквинський потужністю 30 тисяч тонн і Смизький – 60 тисяч тонн. Вцілів лише останній. На жаль, сьогодні поновити ані Моквинський, ані Клесівський заводи вже неможливо, хоча самі родовища торфу нікуди не зникли, і за наявності інвестицій можна було б на їх місці побудувати підприємства з новітньою технологією. Але для цього потрібні дуже значні інвестиції і час, адже дуже важко і дорого обходиться оформлення документів, необхідних для розробки родовищ та будівництва промислових об’єктів.

- Наскільки багата Рівненщина на поклади торфу?

- Рівненщина - другий регіон за обсягами покладів торфу, на першому місці - сусідня Волинська область, і торфу в перерахунку на умовне паливо в нас налічується понад мільйон тонн. Цього достатньо для того, щоб дуже суттєво збільшити обсяги видобутку та переробки, питання лише у капіталовкладеннях.

- А яка ситуація із видобутком торфу в інших областях?

- На жаль, не дуже добра. Фактично виготовленням паливних напівбрикетів займається лише “Рівнеторф” та “Волиньторф”. Інші підприємства або взагалі припинили роботу, або виготовляють продукцію для потреб сільського господарства (торф - це не тільки дешеве паливо, а й основа для органічних добрив).

- Скажіть, як Вашому підприємству вдається виживати?

- Я завжди була переконана, що у нашої продукції є майбутнє, і дешеві та якісні торфобрикети будуть потрібні. Сьогодні ми робимо все можливе для розширення номенклатури наших виробів. Встановили нову вагу, відремонтували господарчі та побутові приміщення, придбали рейки для нашої вузькоколійки яка потрібна для розширення сировинної бази. Працюємо над розробкою нових родовищ торфу. Проте найголовніше, на мою думку, - це ритмічна робота підприємства, адже тільки вона може дати можливість зберегти останнє на Рівненщині підприємство з виготовлення місцевого природного палива – торфобрикетів.

P.S. З питання придбання продукції ДП “Рівнеторф” звертайтесь за адресою: Рівненська область, смт. Смига, вулиця Миру, 1. Телефони: (0256) 5-62-72, або (050) 912-99-61.