Пауло Коельо

Дитинство і молодість

Майбутній автор бестселерів з’явився на світ 24 серпня 1947 року в Ріо-де-Жанейро в забезпеченій сім’ї інженера. Навчався він у школі католицького ордену єзуїтів, де основним принципом педагогіки вважалося розвиток індивідуальних здібностей дітей, виховання честолюбства і духу суперництва. Там у підлітка вперше проявилися художні устремління, бажання писати книги, інтроверсія і неприйняття традиційного життєвого шляху, які негативно сприйняли його рідні, помістивши його в психіатричну лікарню. Його лікували від шизофренії три роки, протягом яких він тричі збігав, і його повертали до медичного закладу. Пізніше, за наполяганням батьків, він вступив в юридичну школу, залишивши мрію стати письменником. Проте через рік, в 1960-х, Пауло кинув навчання, приєднався до хіпі і відправився подорожувати по країнах Латинської Америки, Північної Африки та Європи, вживав наркотики. Коельо повернувся в свою країну через кілька років, почав складати тексти пісень, співпрацюючи з відомими виконавцями. Крім цього, Пауло захопився окультизмом, містикою, ідеями британського чорного мага і сатаніста Алістера Кроулі.

У 1974 році правляча в країні військова влада звинуватила поета в антиурядовій діяльності і посадила у в’язницю. Врятувало письменника обставина його перебування в психлікарні - його визнали неосудним і відпустили.

Початок кар’єри

У 1982 році відбулася подія, що стала поворотним пунктом у житті Коельо. У кафе Амстердама він познайомився з представником католицького чернечого ордену RAM, що досліджує слово Боже, його таїнства, перетворює Євангеліє в повсякденне життя, змінюючи її. Він став духовним наставником Пауло.

Під його впливом у 1986 році поет здійснив паломництво - подолав шлях, довжиною в 500 миль або приблизно в 800 кілометрів, в місто Іспанії Сантьяго-де-Компостела до усипальниці святого великомученика римської католицької церкви Якова і отримав прозріння. Після цього він вирішив покинути прибуткову кар’єру поета-пісняра, слідувати своїй мрії - зайнятися написанням книг, кожна з яких пізніше отримає визнання читацької аудиторії. Натхненний поїздкою по святих місцях, Коельо описав Шлях Сантьяго (третій після Риму та Єрусалиму центр християнства) і дивовижні події, що відбуваються на ньому зі звичайними людьми в романі “Щоденник Мага” або “Паломництво”. Перша публікація в 1987 році книги не мала такого успіху як “Алхімік”, але викликала багатократне збільшення числа пілігримів на цьому шляху. В 1988 році письменник видав свій самий успішний та феноменальний твір - “Алхімік”. Спочатку було продано всього 900 екземплярів книги. Повторна публікація роману на 1994 році в США зробила його першим світовим бестселером бразильського прозаїка і стала початком його всесвітнього визнання. Наступний добре прийнятий твір Коельо - “Брида”. Потім, як правило, Пауло писав один роман кожні 2 роки. У загальній складності, було продано близько 175 000 000 книг романіста в більш ніж 170 країнах. Три з них - “Паломництво”, “Валькірії” і “Алеф” - автобіографічні. Майже всі книги одного з найбільш значущих авторів на планеті ставали важливою подією і викликали емоційні обговорення в літературному співтоваристві. Проте слід сказати, що деякі критики низько оцінюють або зовсім не сприймають творчість Коельо. Влада Ірану в 2011-му заборонила видавати і продавати в країні твори бразильського романіста.

Особисте життя

Письменник завжди користувався популярністю у жінок, починаючи з молодого віку. Першою його дружиною була Віра Ріхтерон, югославка з Белграда. Вона була старша за нього на 11 років. Але шлюб був не довговічний, як і багато відносини автора в той період. У 25 років він познайомився з дівчиною на ім’я Еліана Адалжіза Ріос де Магальяес (скорочено Жиза). Вона закінчила архітектурний факультет. Незабаром вони стали жити разом і потім одружилися. Ці відносини припали на пору хіпі і легальне вживання легких наркотиків. Але й вони скоро себе вичерпали. Незабаром він взяв у дружини 19-льотну Сесіль МакДауелл, яка була донькою власника туберкульозної клініки. Але і цей шлюб звалився через три роки. На початку 80-х років він познайомився з художницею Христиною Ойтісіка. Саме вона змогла змусити письменника повірити в себе і організувала для нього подорож. Зараз Пауло разом з дружиною живе між Європою і Бразилією. За повідомленням інформагентств, в 2016 році плануються кінозйомки за романом “Алхімік”. Режисером картини виступить Лоуренс Фішберн, головну роль пастуха Сантьяго виконає Ідріс Ельба. Твори Коельо читають практично у всіх країнах світу. Багато знаменитостей називають “Алхімік” улюбленим романом. Серед шанувальників його творчості - Білл Клінтон, Вілл Сміт, Фаррелл Вільямс, Мадонна і багато інших.

Секрети успіху Пауло Коельо

Формулу успіху і удачі Пауло Коельо можна вивести, якщо уважно прочитати всі його висловлювання, які письменник коли-небудь вимовляв, відповідаючи на питання журналістів, публікував у своїх блогах і газетних шпальтах, а також в авторських статтях, надрукованих в багатьох популярних виданнях.

“Кожна людина повинна зберігати всередині себе священний вогонь безумства, а поводити себе як нормальна особа.”

“Якщо ми будемо уважні до знаків, які посилає нам доля, і будемо дотримуватися їх, то чого б ми не побажали - любові, грошей, натхнення, успіху, обов’язково зможемо досягти”.

Ці прості правила дозволили Коельо роздобути величезну армію прихильників. І кур’єри, і принцеси знають його в обличчя.

Навмання відкрийте будь-яку книгу Пауло і обов’язково натрапите на тези на кшталт “все взаємопов’язано” або “бути щасливим не гріх”. На думку письменника, кожен день, будь то зміни погоди, випадкові збіги або просто звичайні події, ми стикаємося з чудесним. Його сюжети безмежно символічні, і може бути, саме тому багато читачів бачать в книгах власне відображення. Насправді історії деяких персонажів взяті з реального життя: наприклад, у книзі “Заїр” розповідь йде про людину, від якої пішла дружина, після чого він заради самопізнання відправляється в подорож. Прототипом жіночого персонажа послужила військовий кореспондент Кристина Ламб, яка після повернення з Іраку в 2003 році брала у Коельо інтерв’ю. Можливо, завдяки саме таким знайомствам письменник щодня повторює свою молитву про те, щоб у наступні 24 години зустріти якомога більше цікавих людей.

Коельо має гнучкість розуму і дивиться на можливі майбутні негаразди зі своєю традиційною, майже надприродною незворушністю: “Проблема більшості людей у тому, що вони вважають всі дні одноманітними, або їх стримує страх, боязнь смерті. Мені смерть не страшна. Я бачив власні похорони, я бачив, як душа відокремилася від тіла і злетіла вгору. І я знаю, що ми продовжимо існувати. Життя після смерті можливе. Я впевнений в цьому”.

Близькість з читачами і відкритість людям

Коельо, зовсім не зіпсований багатством. І хоча книги принесли йому чималий статок - апартаменти в шостому районі Парижа з імпровізованим тиром для стрільби з лука, перероблена в житловий будинок мельниця у французьких Піренеях і будиночок на пляжі Копакабани, - Пауло залишився простодушно відкритим, доступним і пишається близькістю з читачами.

“Я інтернет-наркоман. Кожен день на мою електронну пошту приходить по тисячі листів, я спеціально найняв чотирьох чоловік, щоб відповідати на них. До того ж є ще мої форуми, блог. Обожнюю всім цим займатися. Я не ходжу на тусовки, вечірки або звані вечері. Ненавиджу здаватися розумником. Люди знають, що завжди можуть зі мною зв’язатися”.

Як він реагує на людей, які переконані, що він може вилікувати світ або принаймні їх власний світ? Як щодо жінки, яка прийшла до нього додому і заявила, що космічний супутник наказав їй покінчити з життям прямо перед письменником?

“Звичайно, несподівані візити трапляються. Я б сказав, що один з кожної сотні читачів реагує так екстремально. Тій жінці я порекомендував піти в Сантьяго (сюжет “Щоденника мага”), і одного разу вона подзвонила мені та сказала, що передумала себе вбивати”.

Пауло Коельо відкритий для спілкування, він радий кожній людині, з якою має можливість поговорити: “Шлях завжди змінює людину. А зустрічі, які відбуваються в дорозі, не випадкові. І розуміння сенсу цих, здавалося б, нічого не значущих зустрічей настане пізніше, як і розуміння сутності нашого шляху. Ми всі зрозуміємо потім, а поки треба йти вперед”.