Чи приносять щастя коштовності?

Коли про це доповіли Микиті Хрущову, той вмить скликав Раду. Адже що робити з цим багатством, що несподівано звалилося, не знав ніхто. До цього всі здобуті алмази пускали на потреби оборони і відправляли на експорт. Але Рада вирішила: алмази потрібно перетворити в діаманти і ощасливити ними радянських жінок.

Кожній доярці - діамантові сережки. Так вирішив Хрущов, хоча дояркам діаманти не дісталися. Адже найдешевша каблучка з крихтами діамантів коштувала понад сто рублів, а доярки в той час отримували всього п’ятдесят.

Тому діаманти стали друзями лише дуже вузького кола дам: актрис, коханок вищих чиновників, дружин директорів магазинів, а трохи пізніше і цеховиків - перших радянських олігархів.

В ті роки асортимент провінційних ювелірних магазинів часом був набагато краще столичних. У Москві з прилавків змітали все, оскільки тут жило найбільше число багатих “аборигенів”, і гостей заїжджало не менше. Тоді як на периферії на прилавках лежали каблучки, на які у місцевих грошей не було. Так і лежали ці дорогі золоті вироби, поки їх не купували приїжджі багатії.

Наприклад, актриса Людмила Чурсіна шокувала столичних модниць привезеним з села смарагдом. Вона купила в сільпо смарагд в три карати...

В народі існує повір’я, що діаманти рідко приносять щастя своїм власникам, більше того, вони весь час намагаються від них “втекти”.

Пристрасть до дорогих прикрас була у багатьох знаменитостей. Наприклад, співачка Ніна Русланова була нею просто одержима. І саме із-за цієї порочної пристрасті вона стала ув’язненою табору. Її засудили за антирадянську пропаганду, і напевно Русланова отримала б термін поменше, якщо б при обшуку у неї не виявили більше двохсот прикрас з діамантами. Русланова їх збирала близько двадцяти років.

Не зробили щасливими діаманти та золото і Галину Брежнєву, не збагатили Оболенську, яку з-за них пограбували. Але найбільш шокуючим було вбивство актриси Зої Федорової. Вона загинула з-за своєї причетності до так званої “діамантової мафії”, яка складалася переважно з родичів дуже високопоставлених радянських чинів. Вони займалися скупкою та перепродажем антикваріату і коштовностей. Вбивство Федорової не розкрито дотепер.

Взагалі, в житті знаменитих і самотніх жінок помічається певна тенденція. Всі вони сумно закінчували своє життя. А відбувалося це з-за того, що в старості до них в довіру, знаючи про те, що у них є матеріальні цінності, зокрема, золото і діаманти, втиралися негідники в надії поживитися. В результаті ці жінки або гинули при невідомих обставинах, або пропадали.

На ювелірному ринку сьогодні багато авторитетів, і одна з них - Юлія Пузирьова була подругою Людмили Зикіної. Вона останньою бачила знамениту колекцію прикрас великої співачки, яку згодом розтягнули родичі, друзі, служниці і довірені особи.

Найбільшою мрією Зикіної, у якої в житті було багато шанувальників і стільки ж романів, було мати доньку, якій вона б передала свої коштовності і навчила б їх носити. Про це велика співачка не раз казала своїм близьким. Але, на жаль...

Зикіна збиралася жити дуже довго, а про свої діаманти не турбувалася. Вона говорила, що їй все одно, що з ними буде: чи можна здати в музей, роздати рідні, можна пустити на потреби бідних людей. Але коли її не стало, коштовності відразу ж зникли, правда потім їх знайшли. З’ясувалося, що всі ці роки їх ховала служниця.

Зикіна б жахнулася, побачивши, на що її золото перетворило близьких людей. Боротьба за її багатство була мерзенною.

Зауважимо, що в останні кілька років в Москві розгорнулася не одна битва за “зоряний” спадок. Не став винятком і величезний статок, що залишився після дресирувальниці Наталії Дуровой. На кону були апартаменти в столиці, дача в Передєлкіно, хлебіиковске срібло, ікони, антикваріат. Але головним “лотом” стала родинна стіна з блакитних діамантів, які колись належали Катерині II. Кажуть, що її навіть виставляли в Ермітажі.

Наталія Дурова була продовжувачкою легендарної циркової династії. Країною ходили легенди про її нібито фантастичне багатство. Одні тільки діаманти артистки заздрісниками оцінювались в мільйони доларів. Але вони кудись зникли. Справа дійшла до того, що мати спадкоємиці цього легендарного дуровского статку звернулася на передачу “Істина десь поруч”, щоб з допомогою екстрасенсів відшукати ці безцінні діаманти. Але принесуть вони щастя новій господині, якщо знайдуться?

Скарби, швидше за все, стали причиною трагедії улюбленої балерини самого Сталіна - Ольги Лепешинської, яка померла в грудні 2008-го року. А за півтора місяці до цього, у її ж квартирі, при дуже дивних обставинах, померла її помічниця з господарства і краща подруга Рита. Спадкоємцем Лепешинської з волі балерини став якийсь В’ячеслав Борульник, який з’явився в її житті всього за півтора року до смерті. Цей бізнесмен чомусь спішно кремував обидва тіла, не давши зробити навіть розтину. А до цього він відштовхне від Лепешинської всіх: і друзів, і родичів, і шанувальників, щоб отримати дарчу на майно актриси. Так, наприклад, квартира, яка оцінювалася на суму більше, ніж мільйон доларів. Але ще більше коштували коштовності балерини, які вона обожнювала...

Зауважимо, що москвичками другої половини 20-го століття особливо цінувалися вироби вірменських ювелірів, яких, до речі, було багато і у Зикіної. Вірмени робили прикраси не трафаретні, а з фантазією, з чисто кавказьким розмахом і химерною розкішшю. У ті часи вважалося, що московський ювелірний завод “жене” ширпотреб - примітивні прикраси, розраховані на масовий смак. Але навіть ці однопланові вироби йшли на “ура”. Золота лихоманка була в самому розпалі.

Правда, у професії ювеліра завжди було якесь кримінальне забарвлення: навколо завжди крутилися якісь підозрілі особи, які мріяли зробити ювеліра фігурантом кримінальної справи. Нелегко було залишатися чесними і співробітникам ювелірних магазинів і фабрик. За усіма, хто мав відношення до ювелірних виробів, суворо стежила ОБХСС...

Великі цінності завжди вимагають великої охорони. Про це знали всі колекціонери коштовностей, яких навіть в СРСР було чимало. Вони платили часом нереальні гроші за імпортні замки і сигналізації.

Добре укріплені двері були і у знаменитого скрипаля Давида Ойстраха. Адже у нього була просто фантастична колекція золотих виробів з великими каменями. Але злодії виявилися хитрішими. Три двері, дві з яких броньовані, складні системи японських замків були не зламані, а акуратно розкриті. Але треба віддати належне злодіям, які проявили свідомість: вони навіть пальцем не торкнулися до скрипкок Ойстраха, які теж коштували чимало. Залишилася навіть скрипка Страдіварі. Але злодії вигребли все інше. Серед коштовностей були навіть ті, які колись належали Петру Великому.

Давид Ойстрах вважався самим валютоносним музикантом в СРСР. Виступаючи за кордоном, він заробляв для країни величезні суми. Тому контроль за справою про пограбування скрипаля взяв на себе міністр МВС Щолоков. Серед антикварів був проведений терор, опитали всіх досвідчених ведмежатників, і, нарешті, МУР вийшов на злодія-рецидивіста Ніконова. Але при обшуку у нього нічого не знайшли.

І тут “засвітилися” самі діаманти. Виявляється, у Никонова було два брати, яким злодій наказав, як мінімум два роки, ховати коштовності, і ні в якому разі їх не діставати. Але молоді люди, не витримавши спокуси, почали потихеньку їх продавати. Як говориться: “жага фраєра згубила...”.

Радянська еліта жила в той час за своїми власними законами. Пристрасті і інтриги, любов і багатство, море коштовностей.

Купуючи коштовності, кожна людина сподівається використовувати їх тільки в радості і передавати своїм дітям і онукам. Але часом життя розпоряджається інакше. Діаманти, смарагди, які колись красувалися на найблагополучніших і знаменитих людях, зникають, не приносячи удачі.