Володимир Короленко

За свої критичні погляди Короленка піддавався репресіям з боку царського уряду. Значна частина літературних творів письменника навіяна враженнями про дитинство, проведене на Україні, і засланням у Сибір.

Короленко народився в Житомирі, Україна, в родині повітового судді. Батько письменника походив з козацького роду. Суворий і замкнутий, але разом з тим і непідкупний і справедливий Галактіон Опанасович Короленка (1810-1868) зробив величезний вплив на формування світогляду сина. Згодом образ батька був відображений письменником у його знаменитій повісті “В поганому товаристві”.

Короленко почав вчитися в Житомирській гімназії, а після смерті батька завершив середню освіту в Рівненській гімназії. У 1871 році вступив до Петербурзького технологічного інституту, але через матеріальні труднощі змушений був його покинути і перейти в 1874 році на стипендію до Петровської землеробської академії в Москві.

З ранніх років Короленко прилучився до революційного народницького руху. У 1876 році за участь у народницьких студентських гуртках він був виключений з академії і висланий в Кронштадт під нагляд поліції.

У Кронштадті молодій людині довелося заробляти собі на життя власною працею. Він займався репетиторством, був коректором у друкарні, перепробував ряд робітничих професій.

По закінченні терміну заслання Короленка повернувся до Петербурга і в 1877 поступив в Гірський інститут. До цього періоду відноситься початок літературної діяльності Короленко.

На початку 1879 в петербурзькому журналі “Слово” була надрукована перша новела письменника “З життя шукача”. Але вже навесні 1879 за підозрою в революційній діяльності Короленка знову був виключений з інституту і висланий в Глазов Вятської губернії.

Після відмови підписати покаянну вірнопідданську петицію новому царю Олександру ІІІ в 1881 році, Короленка перевели на заслання до Сибіру (він відбував останній строк посилання в Якутії в Амгінской слободі).

Однак суворі умови життя не зламали волі письменника. Важкі шість років заслання стали часом формування зрілого письменника, дали багатий матеріал для його майбутніх творів.

У 1885 році Короленко дозволили оселитися в Нижньому Новгороді. Нижегородське десятиліття (1885-1895) – період найбільш плідної роботи Короленко-письменника, сплеску його таланту, після якого про нього заговорила читаюча публіка всієї Російської імперії. У 1886 році вийшла його перша книга “Нариси та оповідання”, до якої увійшли сибірські новели письменника.

Справжнім тріумфом Короленко став вихід у 1886-1887 роках його кращих творів – “В поганому товаристві” (1885) і “Сліпий музикант” (1886). У цих повістях Короленка з глибоким знанням людської психології по-філософськи підходить до вирішення проблеми взаємини людини і суспільства.

Матеріалом для письменника послужили спогади про дитинство, проведене на Україні, збагачені філософськими і соціальними висновками зрілого майстра, що пройшов важкі роки посилань і репресій. На думку письменника повноту і гармонію життя, щастя можна відчути, тільки подолавши власний егоїзм, ставши на шлях служіння народові.

У 90-ті роки Короленка багато подорожує. Він відвідує різні регіони Російської імперії (Крим, Кавказ). У 1893 році письменник присутній на Всесвітній виставці в Чикаго (США). Результатом цієї поїздки стала філософсько-алегорична повість “Без мови” (1895).

Короленко отримує визнання не тільки в Росії, але і за кордоном. Його твори виходять на іноземних мовах.

У 1895-1900 роках Короленка живе в Петербурзі. Він редагує журнал “Русское багатство”. У цей період публікуються чудові новели “Марусина займанщина” (1899), “Мить” (1900).

У 1900 році письменник переїздить на Україну, куди завжди прагнув повернутися. Він оселився в Полтаві, де і прожив до своєї смерті.

В останні роки життя (1906-1921) Короленко працював над великим автобіографічним романом “Історія мого сучасника”, який повинен був узагальнити все, що він пережив, систематизувати філософські погляди письменника. Роман залишився незавершеним.

Письменник помер, працюючи над четвертим томом свого твору. Помер від запалення легенів.

Популярність Короленка була величезна, і царський уряд був змушений рахуватися з його публіцистичними виступами. Письменник привертав увагу громадськості до найгостріших злободенних питань сучасності.

Він викривав голод 1891-1892 років (цикл есе “У голодний рік”), викривав царських карателів, жорстоко розправлялися з українськими селянами, які борються за свої права (“Сорочинський трагедія”, 1906), реакційну політику царського уряду після придушення революції 1905 року ( “Побутове явище”, 1910).

У 1911-1913 роках Короленко активно виступав проти реакціонерів і шовіністів, роздувати сфальсифіковану “справу Бейліса”, він опублікував понад десяти статей, в яких викривав брехню і фальсифікацію чорносотенців. Ця діяльність характеризує Короленка як одного з видатних гуманістів свого часу.

У 1900 році Короленко був обраний почесним академіком Петербурзької академії наук, але в 1902 покинув її на знак протесту проти виключення Максима Горького.

Після революції 1917 року Короленко відкрито засудив методи, якими більшовики здійснювали будівництво соціалізму. Позиція Короленко-гуманіста, засуджував звірства громадянської війни, що став на захист особистості від більшовицького свавілля, відображена в його “Листах до Луначарського” (1920) і “Листах з Полтави” (1921).

До останнього дня Короленка боровся за правду і справедливість. Сучасники називали Короленка “совістю Росії”.

Був одружений на Євдокії Семенівні Іванівської. Двоє дітей: Наталка та Софія.

Основні твори

- Історія мого сучасника. 1906-1921.

- У поганому товаристві. З дитячих спогадів мого приятеля. 1885.

- Сліпий музикант. 1886.

Інші твори

- Чудна (нарис з 80-х років). 1880.

- Яшка. 1880.

- Убівец. 1882.

- Сон Макара. 1883.

- Ад'ютант його превосходительства. Коментар до недавнього події. 1884.

- Соколінец. З розповідей про бродяга. 1885.

- Федір безпритульна. 1886.

- Ліс шумить. Поліська легенда. 1886.

- Сказання про Флорі, Агріппи і Менахема, сина Ієгуди. 1886.

- Омоллон. 1886.

- Символ. 1886.

- За іконою. 1887.

- На затемненні. Нарис з натури. 1887.

- Прохор і студенти. Повість зі студентського життя 70-х років. 1887.

- На заводі. Дві глави з незакінченою повісті. 1887.

- Верстатники. 1887.

- Вночі. Нарис. 1888.

- Черкес. 1888.

- Птахи небесні. 1889.

- Судний день (“Іом-кіпур”). Малоросійська казка. 1890.

- Тіні. Фантазія. 1890.

- У пустельних місцях. З поїздки по Ветлузі і Керженцев. 1890.

- Таланти. 1890.

- Річка грає. Ескізи з дорожнього альбому. 1891.

- Спокуса. Сторінка із минулого. 1891.

- Ат-Даван. 1892.

- Парадокс. Нарис. 1894.

- Без мови. 1895.

- Фабрика смерті. Ескіз. 1896.

- У хмарний день. Нарис. 1896.

- Художник Алимов. З розповідей про зустрічні людях. 1896.

- Колечко. З архівних справ. 1896.

- Необхідність. Східна казка. 1898.

- Стій, сонце, і не рухаємося, місяць! 1898.

- Смиренні. Сільський пейзаж. 1899.

- Марусина займанщина. Нарис з життя в далекій стороні. 1899.

- Двадцяте число. Зі старої записної книжки. 1899.

- Вогники. 1900.

- Останній промінь. 1900.

- Мить. Нарис. 1900.

- Мороз. 1901.

- “Государеві ямщики”. 1901.

- Пугачовська легенда на Уралі. 1901.

- Пішов! Розповідь про старому знайомому. 1902.

- Софрон Іванович. З розповідей про зустрічні людях. 1902.

- Не страшне. Із записок репортера. 1903.

- Феодали. 1904.

- Обривок. Етюд. 1904.

- У Криму. 1907.

- Наші на Дунаї. 1909.

- Легенда про царя і декабристі. Сторінка з історії визволення. 1911.

- Нірвана. З поїздки на попелищі Дунайської січі. 1913.

- З двох сторін. Розповідь мого знайомого. 1914.

- Брати Мендель. Розповідь мого знайомого. 1915.

- У 1886 повість Короленка “В поганому товаристві” була без його участі скорочена і випущена “для дитячого читання” під назвою “Діти підземелля”. Сам письменник залишився незадоволений цим варіантом.

- Будинок-музей “Дача Короленко” знаходиться в селищі Джанхот, кілометрах в 20 на південний схід від Геленджика. Основна будівля була побудована в 1902 році за кресленням письменника, а господарські приміщення та будівлі добудовувалися протягом декількох років. У цій резиденції письменник жив у 1904, 1908, 1912 і 1915 роках.

- У Нижньому Новгороді на базі школи № 14 функціонує музей, в якому зібрані матеріали по нижегородському періоду життя письменника.

- Музей в місті Рівне на місці Рівненської Чоловік гімназії.

- На батьківщині письменника, в місті Житомирі, в 1973 відкрито його будинок-музей.

- У місті Полтаві функціонує Музей-садиба В. Г. Короленка в якій він прожив останні 18 років життя.

- У 1977 році мала планета 3835 була названа Короленко.

- У 1973 році на батьківщині письменника в Житомирі встановлено пам’ятник (скульптор В. Вінайкін, архітектор Н. Іванчук).

Ім’я Короленка присвоєно Полтавському педагогічному інституту, Харківській державній науковій бібліотеці, Чернігівській обласній бібліотеці, школам у Полтаві та Житомирі, Глазовська державному педагогічному інституту.

У 1990 році Спілка письменників України заснував літературну премію імені Короленка для кращого російськомовного літературного твору України.