Їх славу віки привітали

Звичайно, згадуючи події тих років, не можна оминути події сьогоднішніх днів – страшну війну на сході України. Пройшло багато років, та, на жаль, тієї омріяної незалежності ми й досі не маємо. Люди продовжують гинути, люди продовжують вбивати людей...

Отож у неділю на місце битви завітав Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет і в Свято-Георгіївському храмі очолив Божественну літургію за загиблими, а також помолився за сучасних козаків, які беруть участь в АТО.

«Майже 50 років я відвідую Берестечко, та й сам я родом звідси, – розповідає голова Рівненської регіональної обласної організації «ПРОГРЕС» Анатолій Сидорук. – Не приїхав сюди, щоб заробити якісь політичні дивіденди чи бали, я приїхав, щоб вшанувати українців. Над нами знову нависла загроза: ми воюємо з агресором зовнішнім, ми воюємо з агресором внутрішнім – він не менш жорстокий. Він сьогодні руйнує країну. Цьому агресорові сприяють злочинні дії деяких людей, які розкрадають кошти в країні, які продають наші землі і знімають мораторій на їх продаж. А що ще можна забрати в українців, що ж нам лишилося? Наші хлопці зараз боронять країну своїм тілом, своєю душею... Але життя України залежить не тільки від них. Воно залежить від кожного з нас. Потрібно діяти тут і тепер! Українцям потрібно гуртуватися, щоб бути народом, щоб чужоземні загарбники не зазіхали на наші землі, на наші звичаї, на нашу культуру! Я радий, що кожного року сюди приходить все більше і більше людей! Бережімо себе і неньку Україну! Слава Героям!».

Своїми враженнями поділилася Анна Вакуленко – дівчина вже давно хотіла сюди приїхати:

«Навчаючись у 8 класі, коли ми вивчали визначну сторінку історії України – козацьку добу, я мріяла побувати в найвідоміших місцях – символах козаччини. Родом я із Кіровоградської області, вже неодноразово відвідала Чигирин та Холодний Яр. Ось і здійснилася ще одна моя мрія – я нарешті відвідала Національний історико-меморіальний заповідник «Поле Берестецької битви» – місце однієї із найзапекліших і найграндіозніших баталій ХVІІ століття. Ця битва була символічною для українців. Я впродовж усього заходу згадувала слова Ліни Костенко з її роману «Берестечко»: «Не допускай такої мислі, що Бог покаже нам неласку. Життя людського строки стислі. Немає часу на поразку».

Цьогоріч, зізнаюсь, і я вперше побувала тут. Спочатку здивувало те, що на цьому місці люди влаштували і розваги, навіть каруселі поставили. Хоча, в кожної людини є вибір – піти в музей чи церкву, або ж піти погойдатися чи поїсти. Але ж... на цьому місці не тільки вшановують пам’ять полеглих козаків, а й прославляють велич і незламність українського духу. Тому святкувати – це добре, й, навіть, потрібно!

Керівник патрульної поліції Рівного Сергій Мерчук зазначив, що правопорушень не було:

«Цього року все спокійно. Дехто із людей, які вшановують пам’ять героїв, прикладається і до чарки – не без цього. Але загалом атмосфера добродушна і дружня: приїхав і Патріарх, і депутати Верховної Ради, і начальник ДСНС України в Рівненській області; є тут і поляки, і татари... Єдине – всі чекали на дощ, а його так і немає...».

Дощ був пізніше, а після нього прийшла легкість. Так само й на душі було, коли верталися назад у Рівне. Адже козацькі могили і сьогодні відіграють мобілізуючу роль при черговій ворожій навалі, на цей раз – із півночі.