Медичний коледж у Рівному став медичною академією

«Автономний ВНЗ не має потреби ні в державній оцінці, ні в суспільній»

– Актуальні вимоги до професійної підготовки майбутніх медиків, – зазначив при спілкуванні з кореспондентом «Рівне-Ракурсу» Ростислав Олексійович, – передбачають інтеграцію в освітній процес сучасних міжнародних медичних та освітніх стандартів, підвищення науково-освітнього рівня майбутніх лікарів, особливо викладачів, забезпечення їх сучасними інноваційними та інформаційними медичними технологіями. Конкурентоспроможність випускників вищих навчальних закладів безпосередньо залежить від зміни вектору їх розвитку з консервативного на прогресивний, з підпорядкованого державі на автономний. Автономний ВНЗ не має потреби ні в державній оцінці, ні в суспільній – він сам призначений для перепроектування і держави, і суспільних систем.

Що означає автономія вищого навчального закладу в Європі, якої там неухильно дотримуються, і що означає автономія ВНЗ в Україні? Вона, фактично, в українському законодавстві прописана, але практично її вимоги не виконуються. Всі звик­ли десятиліттями ігнорувати автономію ВНЗ. Наприклад, є професійна людина, яка знає свою роботу, є педагог з багаторічним досвідом, є педагогічні конференції, які проводяться щомісяця, є наукові праці, написані видатними педагогами – Сухомлинським і Макаренком. Водночас є і люди, які, буквально нічого не тямлячи в педагогіці, намагаються професіоналів-педагогів вчити педагогіці. Це ж не нормально!

Чому необхідна автономія вищого навчального закладу? Тому що без свободи ВНЗ пошук наукової істини, до якого залучені і викладачі, і студенти, – неможливий. Це важливо для виховання молодого покоління. І цим мають займатись тільки професіонали, особливо в теперішній нелегкий час, коли під впливом нестримного потоку сумнівних моральних цінностей, який запов­нив телевізійний і віртуальний простір, відбувається ломка мислення молодих людей, що ставить під загрозу майбутнє України.

«У критичній ситуації медсестра-магістр врятує не одне людське життя»

– Мені, наприклад, закидають: от ми, мовляв, заохочуємо, щоб молоді люди їхали закордон, – продовжує Ростислав Сабадишин. – Нічого страшного нема в тому, якщо частина їх там працюватиме. Все одно зароблені ними кошти надійдуть в Україну і будуть оздоровлювати нашу економіку. А деякі, як наші студенти, пройшовши у Польщі двомісячну державну практику, повернуться додому з новими знаннями. Хіба ми повинні цього боятись? Відкриті кордони – це ознака цивілізованого суспільства, професійний обмін і вільне спілкування. Навіщо тут встановлювати якісь межі? Вільна людина має право вільного вибору. Весь світ рухається до знищення кордонів, до вирівнювання рівнів життя, заробітних плат, професіоналізму, до гармонії людських стосунків, взаємозбагачення світогляду, моралі, матеріальної культури тощо.

Треба, щоб молоді європейці мріяли вчитись в українських ВНЗ. Наприклад, у нашому колед­жі навчаються громадяни Польщі. Це – європейська країна з високим рівнем освіти, але вони чомусь вчаться в нас. Ми вже маємо досвід роботи з ними, знаємо, як нам себе далі розвивати для того, аби кількість студентів з європейських держав у нашій країні, в нашому навчальному закладі різко збільшувалася.

Одне з рівненьких видань написало з іронією, що новостворена медична академія готуватиме «наукових» медсестер-магістрів. На моє глибоке переконання, висока професійна підготовка ще нікому не зашкодила. Знання – це найсильніша зброя для надання кваліфікованої медичної допомоги пацієнтам. Бог дав цю зброю людині для її блага. Якщо хтось каже, що магістерські знання медичній сестрі не потрібні, то це неправильно. В Японії, де найвищий показник вищої освіти населення, якщо одну й ту ж роботу виконують люди з вищою освітою і без, то набагато більшу зарплату отримує дипломований фахівець. Адже в нього конструктивне мислення. У критичній ситуації медсестра-магістр може надати більш професійну допомогу пацієнту та врятує не одне людське життя.

«Ми маємо йти в ногу зі світовою системою вищої медсестринської освіти»

– Зрозуміло, що розвиток національної вищої медичної освіти трохи випереджає реформування системи охорони здоров’я, – зауважив Ростислав Олексійович. – Для того, аби реформи в цій сфері були вдалими, потрібно підготувати людей, які їх успішно проведуть. Тому медична сестра-магістр – це ідеолог, який дієво впливає на розвиток системи охорони здоров’я. Це – педагог, який вчить інших медсестер. Це – методист, який може екзаменувати колег, читати їм лекції та проводити з ними практичні тренінги. Таких посад буде небагато, але вони потрібні нашій країні. Крім того, є й інші проекти, які дозволять нам ефективно реалізувати цю спеціальність. У всьому світі, в кожній країні є медсестра-магістр, на яку покладено виконання певних функцій. Ми маємо йти в ногу зі світовою системою вищої медсестринської освіти.

До коледжу я працював в Тернопільському державному медичному університеті імені І.Я. Горбачевського, був деканом факультету підвищення кваліфікації лікарів, виконував обов’язки проректора з навчальної роботи. Тож добре обізнаний зі структурою університету, всіма її рівнями. Майже 20 років тому тодішній голова Рівненської ОДА Микола Петрович Сорока, за рекомендацією начальника обласного управління охорони здоров’я, запросив мене в Рівне на роботу. Не хотів сюди їхати, але вони мене вмовили. Переді мною були поставлені чіткі завдання: передусім реорганізація медичного училища в коледж, а затим – створення на його основі медичного інституту. Перше було легше виконати: там менше затрат і кадрові вимоги до колед­жу нижчі, ніж до інституту.

Тобто, якщо для створення коледжу нам вистачило кількох років, то для організації вишу були потрібні більш тривалий час і більш серйозна підготовка. Але ми вже досягли того рівня розвитку матеріальної бази, методичного забезпечення і кадрового потенціалу, що маємо право на створення медичної академії, яка стане провідним навчальним закладом з підготовки якісних медичних та фармацевтичних кадрів як для Рівненщини, так і для інших областей України. Але цьому, наголошую, передувала важка цілеспрямована праця протягом останніх двох десятиліть, які я очолюю наш коледж.

«Рівненський медколедж повністю забезпечений педагогічними кадрами»

– Провідним у регіоні медичним навчальним закладом ефективно керує сучасна менеджерська команда, - наголосив Ростислав Сабадишин. – Станом на 1 липня 2018 року Рівненський медколедж повністю забезпечений педагогічними кадрами: 1 Заслужений лікар України, 5 відмінників освіти України, 1 Заслужений працівник охорони здоров’я України, 1 доктор медичних наук, 36 кандидатів наук, 1 професор, 6 доцентів. У 2016-2017 навчальному році захистили та отримали дипломи доктора філософії 3 викладачі. У цьому навчальному році успішно захистив дисертаційне дослідження та отримав диплом доктора філософії 1 викладач. Готуються до офіційного захисту ще 5 викладачів коледжу.

Освітній процес у коледжі забезпечують 8 відділень (4 з них за бакалаврським рівнем), 17 предметних (циклових) комісій. Викладання дисциплін на бакалаврських професіях проводиться докторами та кандидатами наук.

Медичний коледж тісно спів­працює з Харківським національним фармацевтичним університетом, Національним медичним університетом імені О.О. Богомольця, Тернопільським державним медичним університетом імені І.Я. Горбачевського, лікувально-профілактичними закладами Рівного та області. У 2017-2018 навчальному році особлива увага приділялась підвищенню якості організації виробничої та переддипломної практики студентів. Практика проводилась на базах лікувально-профілактичних і фармацевтичних установ Рівного та області. З усіма закладами укладено договори про співпрацю. Додатково 45 навчальних кімнат знаходяться на клінічних базах у лікувальних закладах.

«Міжнародна співпраця між ВНЗ у сфері навчання та наукових досліджень»

– Наш навчальний заклад добре відомий і в Європі, – впевнений Ростислав Олексійович. – Адже викладачі та науковці коледжу читають лекції в навчальних закладах Республіки Польщі, з якими ми пов’язані договорами про співпрацю. Зокрема, укладено угоду про співробітництво між Вищою Школою Суспільно-Природничих Наук імені Вінсента Поля в Любліні та з Вищою школою Едукації Здровотної та Соціальних наук у Лодзі, домовилися про проходження навчальних та виробничих практик з Інститутом Медичним імені Івана-Павла ІІ у Щеціні.

Метою цих угод стала міжнародна співпраця між ВНЗ у сфері навчання, методичних і наукових досліджень, підготовки фахівців з різних програм і обмінів. На виконання досягнутих домовленостей були проведені візити-зустрічі з викладачами та студентами договірних сторін, взято участь у міжнародних науково-практичних конференціях. Розроблені нові напрямки у реалізації спільних освітніх проектів, за якими виявили бажання навчатися іноземні студенти.

Викладачі коледжу активно долучались до науково-дослідницької роботи в регіоні, зокрема на базі коледжу проведені науково-практичні конференції та семінари з актуальних питань внутрішньої медицини спільно з Рівненським обласним терапевтичним товариством за участю науковців вищих медичних навчальних закладів та науково-дослідних установ України. Чимало викладачів коледжу пройшли курси «Екстреного медичного рятувальника (ЕMR)» під егідою Мінохорони здоров’я України, які були організовані досвідченими інструкторами ГО «Захист патріотів».