«Нехай син ніколи не прагне помсти за нашу смерть»

За кілька годин до цього, о пів на п’яту ранку, королева, яку все життя звинувачували в розбещеності, пише останнього листа. Півгодини тому їй прочитали вердикт революційного суду: смертна кара за державну зраду. Мовляв, Марія-Антуанетта підтримувала зв’язки з державами, ворожими Франції, сприяла перемозі супротивника і зрадила інтереси своєї країни. Уперше за кілька місяців у в’язниці їй дали дві свічки, чорнило й папір. 37-річна королева чекає смерті, як визволення: п’ять місяців тому стратили її чоловіка Людовика?XVI й розлучили з 8-річним сином Луї-Шарлем, якого віддали на виховання шевцеві-революціонеру. Хлопчика змусили обмовити матір: на суді сказав, що мала з ним стосунки як із чоловіком.

«Мені щойно винесли вирок, — пише Марія-Антуанетта зовиці. — Але це вирок не до ганебної смерті — вона ганебна лише для злочинців, — а до можливості з’єднатися з Вашим братом. Безневинна, як і він, сподіваюся проявити ту ж твердість духу, що він проявив в останні миті свого життя. Я спокійна, як бувають спокійні люди, коли совість ні в чому не дорікає. Шкода покидати бідних дітей. Ви знаєте, що жила лише для них. Нехай мій син ніколи не забуває останніх слів свого батька, які я гаряче повторюю йому: нехай ніколи не прагне помсти за нашу смерть». Далі просить пробачення у всіх і прощає ворогів. «У мене були друзі, — додає наприкінці. — Думка, що розлучаюся з ними назавжди і що це принесе їм горе, викликає один із найглибших жалів. Нехай принаймні знають: до останньої хвилини я думала про них».

Цього листа рідні зможуть прочитати тільки через 21 рік. Уже не буде чоловікової сестри — їй також відрубають голову. Син помре від туберкульозу 10-річним. Донька Марія-Терезія Шарлотта стане герцогинею Ангулемською. А вірний друг, імені якого не називає у листі королева, — шведський граф Ферзен — її коханий опиниться за кордоном. Він усе життя любив Марію-Антуанетту, але лише в найважчі для її родини роки наважився наблизитися й допомагати.

Млявий, інертний, нерішучий Людовик XVI був і поганим королем для своєї країни, і непідходящим чоловіком для безтурботної, веселої і легковажної дружини. У хвилини небезпеки — а вона не полишає їх в останні роки, відколи революція у Франція почала набирати обертів, — він не може прийняти життєво важливих рішень. І лише граф Ферзен підтримує Марію-Антуанетту. Організовує втечу королівської родини 20 червня 1791-го. Та подружжя впізнали в дорозі й силою повернули до Парижа. Граф перебрався до сусідньої Бельгії, таємно листувався з королевою. Оббив десятки порогів, написав сотні листів дипломатам, монархам різних країн, щоб ті допомогли врятувати кохану. Але все марно.

У той час, коли Марія-Антуанетта пише листа, Ферзен занотовує у щоденнику: «Найбільше горе в тому, що вона в останні миті свого життя була зовсім самотня, нікого не було, хто втішив би її, нікого — з ким вона могла поговорити б».

Марія-Антуанетта ретельно одягається, бо знає: цей день увійде в історію. Біла сукня, легкий шалик на плечі, найкращі туфлі з тих, що має. До місця страти її везуть возом ката. Замість сидіння — груба дошка, руки зв’язані за спиною.

Художник Жак-Луї Давид стоїть на перехресті і кількома штрихами накидає портрет королеви: на ньому не молода кокетка, законодавиця мод і стилю рококо, яку зображували придворні художники, а бліда жінка, постаріла, посивіла, із запаленими від довгого перебування в темряві в’язниці очима. На голові очіпок — кат перед стратою її обстриг. Але тримається вона гордо й велично: обличчя ніби скам’яніло, вуста стиснуті, у постаті — зневага й рішучість. Королева сидить на нетесаній дошці, як на троні. Жінка легко піднялася на ешафот. Востаннє глянула на небо. Її швидко штовхають до гільйотини. Глухий удар ножа й кат підіймає за волосся голову, що стікає кров’ю.

—Хай живе революція! — горланить натовп.

Труп Марії-Антуанетти із шістьма десятками інших обезголовлених у трунах везуть на цвинтар і кидають у спільну могилу. У муніципалітет могильник приносить рахунок: 6 ліврів за труну колишньої королеви, 15 ліврів і 55 су — копачам. Мізерні витрати: королева могла за вечір програти в карти 170 тис. ліврів, купити браслет за 250 тис., а у свій палац Тріанон вклала близько 2 млн.

Через 22 роки Людовик XVIII розпорядиться відшукати місце поховання Марії-Антуанетти. Могильники розгублені. Та хтось згадує, що труну королеви залили негашеним вапном. Лопата натикається на твердий пласт. «І по напівзотлілій підв’язці визнають, що жменя безбарвного пилу, яку, здригаючись, знімають із вологої землі, — це і є останній слід тієї, яка колись була богинею грації і смаку, а потім — королевою всіх страждань», — напише Стефан Цвейґ у романі «Марія-Антуанетта».

7 років у шлюбі залишалася цнотливою Марія-Антуанетта (1755–1793) — донька австрійських імператорів Франца І Марії-Терезії з династії Габсбурґів. Вона вийшла заміж у 15 за на рік старшого спадкоємця французького престолу — Людовика XVI з династії Бурбонів. Родичі з обох сторін чекають появи на світ спадкоємця. Та королева досі цнотлива. У її чоловіка фімоз — не оголюється голівка статевого члена. Про неспроможність молодого короля — Людовик XVI вже зійшов на престол — пліткують придворні дами, офіцери, камеристки. На вулицях про це складають памфлети. Зрештою Людовик дає згоду на операцію. І от перша шлюбна ніч. Королева завагітніє у 22. Вона народить королю четверо дітей. Марія-Терезія-Шарлотта проживе 73 роки, Луї-Жозеф помре 7-річним, Луї-Шарль — у 10, а Софія-Беатріс — в 11 місяців

Дочку Марії Антуанетти могли підмінити через її вагітність

Німецькі антропологи збираються перевірити теорію про підміну старшої дочки Людовика XVI.

Антрополог, доктор судової медицини Урсула Віттвер-Баккофен заявила про те, що знайдені нещодавно останки жінки цілком можуть належати невідомій представниці династії Бурбонів.

Загадкові події розвивалися два століття тому в тюрингському замку Есхаузен, розташованому поряд з невеликим містечком Хільдбургхаузен. На початку 19 століття в замку оселилися незвичайна пара - чоловік і жінка, яка весь час ховала своє обличчя під чорною вуаллю. Чоловіка звали Вавель де Версей, ім’я жінки так і залишилося таємницею за сімома печатками. В історію вона увійшла під ім’ям «Графиня Темряви».

Інтерес до «Графині Темряви» існує вже не одне сторіччя. Досі так і невідомо ким же вона була насправді і чому саме так ретельно приховувала своє обличчя. За цей час з’явилося кілька легенд і теорій про ім’я цієї дами.

За однією з теорій ця жінка була принцесою з династії французьких Бурбонів, старшою дочкою Людовика XVI та Марії - Антуанетти. За іншою - незаконнонародженою дочкою прусського кронпринца Фрідріха Вільгельма. За третьою - незаконнонародженою дочкою австрійського імператора Йосипа ІІ.

На даний момент достеменно відомо, що чоловік, який супроводжував її, був голландський дипломат Леонард Корнелій ван Вальк, який перебував при дворі Людовика XVI. За його запевненнями, супутницею дипломата була незаміжня дама з Вестфалії Софія Ботта.

Найбільш імовірним на даний момент теорією є припущення, що «Графиня Темряви» - це старша дочка французького короля Людовика Марія-Терезія Шарлотта, яка народилася 1778 року в Версалі.

Після невдалої втечі королівського подружжя з Франції Людовик був гільйотинований 21 січня 1793-го, а слідом за ним 16 жовтня тогож року та сама доля спіткала і королеву Марію Антуанетту. Після смерті вінценосної сім’ї їхня старша дочка стала заручницею, її зрештою повернули до Австрії в обмін на французьких військовополонених.

Існує версія, що старшу дочку короля Франції підмінили ще на батьківщині, коли вона перебувала в ув’язненні. Причиною могла стати її вагітність (в паризькій в’язниці її згвалтували), а титул імовірно взяла її сестра Ернеста Ламбріке. 10 червня 1799 року вона вийшла заміж за герцога Ангулемского, що знаходиться в той час на території сучасної Латвії в місті Міттаву.

Науковці, що підтримують теорію підміни, ґрунтуються на двох фактах. Виявляється старша дочка Людовика XVI була повною копією своєї матері Марії Антуанетти. Цей факт підтверджують усі її сучасники, тому їй не можна було показуватися на людях, щоб не поставити під сумнів шлюб Ернести Ламбріке і герцога Ангулемского.

Тапочки Марії-Антуанетти продані за 50 тисяч євро

На аукціоні в Парижі були продані шовкові тапочки королеви Франції Марії-Антуанетти. Як повідомляє BBC News, лот пішов з молотка за 50 тисяч євро, що в п’ять разів перевищило передбачувану підсумкову ціну. Разом із взуттям покупець отримав сертифікат автентичності лота.

Паризькі торги були приурочені до річниці з дня страти Марії-Антуанетти (вона була страчена 16 жовтня 1793). Окрім капців, колекціонери могли придбати й інші предмети, що належали королеві та іншим французьким монархам.

За словами організаторів аукціону, історичні лоти викликали великий інтерес у покупців зі всього світу. Відомо, що теперішній володар капців Марії-Антуанетти робив ставки через свого представника по телефону. Особа покупця тримається в таємниці.

Марія-Антуанетта була дочкою імператора Священної Римської імперії Франца I та його дружини Марії-Терезії. У 1770 році Марія-Антуанетта вийшла заміж за короля Франції Людовіка XVI. Королева Франції була відомою прихильницею вбрання, і її чоловік навіть збільшив її утриманння, однак на туалети грошей все одно не вистачало.