Коли поїдуть маршрутки і куди?

Отже, на Рівненщині в деяких районах починають курсувати маршрутки. Новина, яка сама по собі не може не радувати, але вона скоріше дивує. Чому? По-перше, громадський транспорт в містах якось функціонує і до нинішніх пом?якшень. Саме так. Принаймні в Рівному їздять тролейбуси і деякі маршрутки. Тобто, право пересуватись в громадському транспорті по місту ніхто в рівнян і гостей обласного центру не забирав. Але робити це можна лише в обмеженій кількості транспортних засобів. Логіка таких рішень – чим менше їздять, тим менше захворіють, але тоді потрібно розуміти, що чим менше будуть їздити люди, тим менше вони будуть працювати, тим менше податків вони сплатять, тим гірше вони (люди) будуть жити, тим частіше вони будуть хворіти і менше ліків вони зможуть купити, і тим швидше вони помруть. Все логічно. Погано померти від коронавірусу, але не краще вмерти від хвороб викликаних злиднями та поганим харчуванням.

Якщо серйозно, то весь час карантину транспортна галузь на Рівненщині, як і в цілому по Україні працювала. Працювали де легально, де напівлегально, а частіше просто нелегально. Сьогодні, там де транспорт «запускають», відразу починаються конфлікти між «білими» та «чорними» перевізниками. Ринок пасажирських перевезень через зубожіння населення суттєво зменшився, і діючим гравцям цього ринку потрібно якось ділити пасажиропотік. Стрілянина в Броварах, яка тільки чудом завершилась без загиблих, не є випадковістю. Боротьба за пасажирів лише починається, і вона буде жорсткою.

Що може зробити влада? Головне розуміти, що керувати – це не лише вводити обмеження та заборони. Головне – забезпечити нормальне життя для людей. Транспорт, легальний пасажирський транспорт треба запускати вже. Інакше бюджетного колапсу на місцевому рівні не уникнути. Хоча криза для органів місцевого самоврядування є і буде лише посилюватись в найближчі місяці. Але криза і крах – не синоніми. Потрібно впровадити засоби захисту чесних перевізників, які платять податки і виконують санітарно-гігієнічні умови. Їм буде дуже важко. Серйозною проблемою є зв?язок між маленькими селами та містами. Такі перевезення і до карантину були малорентабельні. Сьогодні ці маршрути можуть взагалі не поновитись. Проблем багато, а часу на їх вирішення все менше, три місяці не працювати перевізники не зможуть, у багатьох закінчуються гроші і можливості годувати себе і свої родини.