Вітька-негідник

Жила тоді в нашому селі баба Марія, яка вірила у всі прикмети. Оскільки була вона самотньою, то дуже полюбляла ходити в гості до сусідів, але нас, хлопців, недолюблювала. Ось Вітька й вирішив їй помститися. Одного разу він узяв рибальську волосінь, прив’язав її одним кінцем до хвіртки, а інший взяв у руки і сховався у кущах. Коли ж баба Марія підійшла до хвіртки, хлопець потягнув волосінь - і хвіртка відчинилася, наче сама. Бабуня перехрестилася і побігла до хати, зачинилася, дивиться переляканими очима з вікна на ту хвіртку...

Згодом спробувала ще раз підійти до хвіртки - та знову потихеньку почала відчинятися сама. Вискочила баба Марія з двору і побігла до сусідів розповісти, що у неї оселилася нечиста сила, яка відчиняє хвіртку. Але якось сусід упіймав Вітьку, той зізнався, що “працював” тимчасово тією нечистою силою. Баба Марія насилу заспокоїлася.

Та на цьому витівки не закінчилися. Ходили ми по суботах до церкви, та Вітька й тут не “всидів”. Бабусі носили тоді довгі спідниці, і ось, коли вони під час молитви стали на коліна, Вітька шматком дроту скріпив спідниці двох бабусь. Одна бабуня підвелася раніше від іншої, і спідниця зсунулася з неї... Можете собі уявити, який галас зчинився у церкві.

Батько “виховував” Вітьку паском, сварив, та все марно. Бешкетник лише відповів: “Звідкіля ж я знав, що у тієї бабусі немає панталонів?!”. Ось таким був Вітька-негідник.