Сімнадцятий рік

2016 рік, в порівнянні з 2015 та 2014 роками, був для України порівняно спокійним. Нічого кардинального в житті країни не відбулося. Війна на Сході в 2016 році продовжувала тліти, економіка сяк-так працювати, а політики обіцяти «світле європейське завтра». Схоже, ця стабільність і є найбільшим досягненням року, що минає. Інших помітних досягнень у нас немає, на жаль. Все менше говориться про децентралізацію, все більше – про необхідність консолідувати зусилля для вирішення чергових викликів. В перекладі з мови політиків на нормальну, людську мову це означає – потрібні гроші. До речі, в 2016 році ми позбулися головної ілюзії постреволюційного часу – цивілізований світ не хоче платити за те, щоб Україна увійшла до клубу заможних європейських країн. Кредити, на які розраховувала наша влада від світових донорів, майже повністю припинилися. Ще МВФ дає щось, але цього явно замало для того, аби запустити нашу економіку. Ось і доводиться нашим можновладцям вишукувати «внутрішні резерви». На практиці це виглядає так – максимально збільшити усі види податків та зборів, підняти комунальні тарифи. Звісно, в результаті такої політики 90% українців стали жити гірше. Ну і під Новий рік реальний сектор нашої економіки отримав два подарунки «під ялинку». Це націоналізація велетня фінансового ринку – «Приватбанку» та збільшення відрахувань із заробітної платні вдвічі. Обидві ці події стануть ключовими чинниками соціально-політичного життя вже в 2017 році.

Отже, що рік сімнадцятий нам готує. Націоналізація «Приватбанку» – страшний удар по всьому ринку фінансових послуг. Тут навіть не справа в тому, що сам по собі «Приватбанк» є дуже великим. Проблема, в іншому. Люди втратили довіру до всієї системи. Коли зникали з ринку маленькі та середні банки, це було неприємно, але у більшості населення залишалася надія – що в найбільших банках тримати свої гроші безпечно. Виявилося, що це не так. Проблеми у всій українській банківській системі однакові. Що це означає? Ризик втратити гроші буде призводити до зменшення обсягу депозитів, що, в свою чергу, буде тільки поглиблювати банківську кризу. При цьому, що робити в такій ситуацій, наша влада схоже не розуміє. Хоча, що тут взагалі можна зробити?

Ситуація із фактичним подвоєнням виплат для дрібного та середнього бізнесу до фонду ЄСВ скоріше за все буде мати такі ж наслідки, як і всі інші спроби різних урядів зробити щось із величезною «дірою» в пенсійному фонді. Тобто, підприємці будуть масово закриватися і «йти на біржу праці», а дрібні та середні фірми – скорочувати чисельність працівників. В результаті грошей в пенсійному фонді стане менше, а рівень тінізації нашої економіки суттєво зросте.

Що ж до інших економічних прогнозів на наступний рік, то можна сказати, що кардинально в економіці нічого не зміниться. Грошей на якісь «проривні» мегапроекти все одно немає ні в бюджеті, ні в бізнесі. Так що будемо працювати, як завжди.

В політиці, скоріше за все, продовжиться рутинна політична криза, яку ми всі спостерігаємо вже кілька років поспіль. Чи завершиться вона в 2017? І на це питання відповіді нема.

Про євроінтеграцію і «безвіз» навіть писати не хочеться. Тут все ясно – бідна Україна нікому в Європі не потрібна.

У всьому іншому маємо повний порядок – щоб там не було, а українські родини готуються до Нового року і зустрінуть його пори усі війни та негаразди весело та смачно, бо такий ми народ.

Додайте коментар: Ваше ім'я Текст: