Головна (Просто цікава газета) "Рівне-Ракурс"

Ракурс житейський

«Щоб син зненавидів тебе…»

Олег не хотів йти додому. З тих пір, як застав у спальні свою Ліду з найкращим другом Тарасом, усе було йому там огидне і чуже.

=>>>=

Крізь роки не згубили раннього цвіту кохання

Галинка й Андрійко зростали по-сусідству. Батьки спокійно спостерігали, як діти бавляться. Знали – не посваряться, а, якщо Галинці загрожуватиме якась небезпека, хлопець заступиться. Та й діти це відчували. Тому  до першого  класу йшли охоче, та ще й за одною партою сиділи.

=>>>=

Вдовина яблуня

…Закохані ховалися тут від недобрих очей і пересудів. Його сім’я не любила молодої вдовиці, в якої залишилася маленька доня. А він любив їх обох. Ангелінку, ангелика з синіми очима і волоссям кольору спілої пшениці. І її маму Віру.

=>>>=

Тобі ще не пора…

Відколи я пам’ятаю себе, із раннього дитинства біля мого ліжка на столі завжди стояв літровий бутлик солоної води. Проблеми з тиском були далеко не основними у букеті хвороб, що підкидало мені життя. Іноді було відчуття, що усі недуги на світі я повинен мати у запису історії хвороб…

=>>>=

Чомусь він її прощав…

– Катрусю, не можна бути такою плаксою, – заспокоює сестричку старший братик. – З тебе будуть сміятися.

=>>>=

А мати сина жде

Середина осені ще тішила залишками тепла. Василина не любила цю пору за те, що прокидаєшся  темно і лягаєш темно, а вдень так похмуро, що ніби живеш у суцільній темряві. Навпомацки знайшла на стіні відривний календар, послинила пальці й позначила початок нового дня одним рухом.

=>>>=

Ялинка

– Мамо, не викидай ялинку! Ніна глянула на благальні сірі синові очі, маленькі ручки, складені наче до молитви, і серце її стиснулося. Важкий клубок підходив до горла і не давав вимовити ні слова. Вона пригорнула малого до себе, і почала плакати, гладячи світловолосу голівку. Так сиділи вдвох біля маленької ялинки, обнявшись, у напівтемряві. Біля хати, по дорозі, час від часу проїжджали машини, тоді світло їхніх фар через вікно освітлювало новорічне деревце, і воно займалась казковим світлом. І на душі ставало легше.

=>>>=

Щастя на краю землі

Віра вперше подорожувала літаком. Ще й так далеко. З України – до Америки. В Сан-Франциско. Аж зіщулилася у стільці, коли шасі відірвалися від землі. Старша черниця, яка сиділа поруч, почала молитися. Віра й собі перехрестилася.

=>>>=

Безмежна сила першого кохання

Сашко народився в багатодітній, благополучній родині. Батько в нього фронтовик - був механіком біля літаків, а мати під час війни працювала в шпиталі.  Коли вони повернулися з фронту, їхнє село, що розташоване в Таращанському районі Київської області, було вщент спалене німцями. Довелося все будувати спочатку. 

=>>>=

З Днем ангела вас!

Микола Петрович аж захворів, коли його єдиний син Тарас сказав, що хоче одружитися на жінці з дитиною. Невже дівчат бракує у їх селі?

=>>>=