Христі аж дихання перехопило, коли збагнула, що проминула свою зупинку. І все через її язик, який так любить побалакати. Ось і тепер заговорилася у поїзді з якоюсь незнайомкою і доїхала аж до наступної станції.
Думки рвали його сни на клапті. Він уже забув, коли нормально спав. Не любив ночей. Не любив холодів. Не любив дощів. Чекав ранків і погожих днів. Неквапом пив чай. Слухав новини. Збирався і йшов у скверик, що неподалік. Сідав на лавку. Ніхто не звертав уваги на пенсіонера, який вже довгенько «чергує» тут. Вранці всі кудись поспішають.
В один з травневих вечорів 1947 року в театрі імені Ленінського комсомолу давали «Сірано де Бержерака». Аншлаг, захват публіки, успіх. Актриса Тетяна Окуневська вийшла на фінальний уклін. І раптом біля сцени виникли дві рослих чоловічих фігури: до ніг Окуневської вони піднесли величезний кошик з чорними трояндами. Такого не бачив навіть знаменитий «Ленком» ...
Як завжди о восьмій ранку біля головного офісу «Грінлайн» зупинилося синє «БМВ». З авто вийшов високий статний мужчина у темно-сірому костюмі, ніжно рожевій сорочці й на тон темнішій краватці. Глянув у блискуче скло автівки, одним рухом поправив розкішну посріблену чуприну і впевнено рушив до входу. Степан Тадейович Сіренко, генеральний директор компанії, яка успішно позиціонувала себе на ринку косметичної продукції уже не один десяток років, минулого тижня відсвяткував свій ювілей. Немало і небагато, як для чоловіка, але розміняв уже шостий десяток.
Проводи – або Гробки, Дарна неділя, Могилки, Опроводи, Провідна неділя, Радониця, Радовниця, Радуниця, Родичі, Томина неділя, Хомина неділя – традиційні громадські поминки, що найчастіше припадають на першу після Великодня неділю й на наступні за нею кілька днів.
Максимко не плакав. Та й вже сил не мав. Лише оченята пломеніли, наче іскорки від ватри. Саме в них билося ще життя, а тіло було схоже на ватяну ляльку. Хлопчина сумовито оглядав навислу стелю, мляво вертів головою в бік матері, яка поралася біля печі і пекла паску на Великодні свята. Зацікавлено вловлював відбитки вогню, що гуляли по її зчорнілому обличчю, сивих пасмах колись розкішних кіс.
Було це за часів «сухого закону». Зібралися ми з товаришами на квартирі у Стаса і почали відзначати Великдень. Сам Господар категорично відмовився вживати спиртне до першої зірки, та коли вона зійшла, тут уже його було не спинити, і він швидко нагнав нас за рівнем сп’яніння. Ми так добряче навідзначалися, що бухло закінчилося. Потягнули жеребки, кому бігти за добавкою. Випало мені з Віталькою.
Вона любила квіти: різні-різні кольори… Їх пахощі, їх пелюстки і листочки, що усміхались до неї здаля своїми переливами-оксамитами. Такий оазис краси дарував дівчинці наснагу, настрій і уяву про щось прекрасне, потаємне, незабутнє. Чому вона так любила ці квітучі рослини? Мабуть тому, що сама звалась Квіткою. Чому мати так назвала її, залишалось загадкою для самої дівчини. А от її мати про це знала набагато більше.
Базарний день - дощ почав іти з самого ранку, не іти а лити. Вулиці перетворилися на бурхливі потоки, а базарна площа - на голубе море, бо всі поскупали голубі дощовики, а хто не встиг, той заховався в рядах, оскільки там було укриття. В їх числі була і я.
Головний редактор - Конєв В.Л., тел.(098)0565477, (096)3950057
Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється
Партнери 