Матвій обожнює пакувати валізи, а ще більше любить подорожувати. Весь одяг випрасуваний та охайно поскладаний. Книги, записники, папка з документами, ноутбук – кожна річ має своє місце. Поклавши паперовий пакет із свіжо змеленою кавою, без проблем засуває блискавку валізи. Все готово. Залишилося лише викликати таксі та їхати в аеропорт.
Вже котру ніч Марта не може заснути: минуле знову приходить до неї у снах, у думках, які вужем перетискають їй горло, не дають дихати, стискають за серце. Не розуміла, чому саме тепер те, що сталося більше двох десятків літ, точить свіжою раною. Що б не робила, чи то в хаті, чи на господарці, повертає свій погляд туди, де закінчується межа між її і обійстям Ганни, де виросла і білопінно зацвіла вишенька. Ніхто її там не садив, тому ні Марта, ні Ганна не розуміли, звідки взялося це деревце. Хоча… Жевріє у душі Марти страшна здогадка: ця вишенька – не інакше, як якийсь знак, посланий їй згори, пересторога – покаятися за свій гріх, відкритися нарешті Господу. І Ганні…
Життя, як піаніно… Клавіші чорні, клавіші білі і так поперемінно. Кажуть так люди, але то не про Гафію. В неї, як йде чорна смуга, то чорна, а як біла, то – біла. Життя її вже більше до пір року схоже. Ось тільки порядок змінюється. Почалося з весни і весною закінчилося, а решта, наче зима була. Може, літо десь і проскочило чи осінь, але вона того й не помітила.
Протеїни потрібні не лише спортсменам. Навіть людині, чий «руховий максимум» – щоденний похід у кав’ярню на розі, необхідно приблизно 1,3 грама білка на кожен кілограм ваги. Тобто якщо ви важите 55 кілограмів, на день вам буде потрібно 71,5 грамів білка. Причому щодня позбавляти організм білка не можна: на відміну від жирів і вуглеводів, протеїни у організмі не накопичуються. Ось лише кілька ознак того, що вам бракує протеїнів.
Пані Віра надіялася, що її старша донька Василина після закінчення школи піде на роботу. Тоді в їхній сім’ї, де, крім неї, було ще четверо дівчаток, стане легше жити. Але – ні! Василина зізналася, що чекає дитину і скоро залишить їх дім. У невістки піде, бо так хочуть батьки нареченого, де Олег – єдиний син.
Весна тільки починалась – жовта пом’ята трава ще не стала зеленою, а заспані дерева тільки позіхали від затяжної зими… Йшла весна тихими кроками, нечутно, повільно, та вже все в природі знало: вона скоро буде – ніжна панна в зеленому пальто, у білому капелюшку з черемхою і пролісками. Вже повітря дихало надією, вже в усіх народжувалися нові мрії…
Галина Василівна стулила міцніше повіки. Закликала сон, а він не йшов, ніби навмисне обминав її кімнату. Тільки спогади лізли у голову, визирали з усіх кутків, з теплої вовняної хустини, якою кутала ноги – після операції чогось завжди ноги мерзнуть. Минуле торкалося її снопиком зозулиних черевичків, маруни і м’яти – зілля, яке посвятила ще вдома, минулого року, на Зелені свята. А тепер он за кілька днів – Трійця, а вона тут, серед чужих людей. Від згадок важчало серце, наливалися болем руки і затерпали пальці.
Вона втомилася від щоденних суєт, чоловікової зради і від байдужості сина. Тому, коли лікар якось винувато озвучив діагноз, не зойкнула, не заплакала. Лише серце спершу завмерло, а потім так загупало, що, здавалося, його почула вся земля.
Головний редактор - Конєв В.Л., тел.(098)0565477, (096)3950057
Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється
Партнери 