Цих двох жінок, одній з яких за сімдесят, а другій за п’ятдесят, завжди можна побачити разом. Чи то в полі, чи на городі, чи в господі - вони завжди нерозлучні. Ніби мати й донька. А насправді - свекруха з невісткою. Отак гарно живуть вони вже понад тридцять років. Дивина, та й годі!
Моя знайома працювала по змінах. А жила в районі Дубенського кладовища. Тому доводилося, повертаючись додому, від тролейбусної зупинки, щоб скоротити дорогу, йти через цвинтар. Після закінчення другої зміни намагалася йти з кимось із знайомих, щоб не так лячно було.
Життя часом схоже на дірявий човен - бери відро і вичерпуй воду або опускайся на дно
Ця історія трапилася більше двадцяти років тому. Інна виростала сиротою. Коли ще була малою, батьки загинули в автокатастрофі. Рідні, яка б погодилася взяти на виховання, не було, і вона потрапила в дитбудинок. Пізніше вступила до медучилища. Старанно навчалася, постійно — в книжках. Була дуже сором’язливою. Подруги по кімнаті в гуртожитку бігали на танці, в кіно, а Інна – до бібліотеки. Дівчата насміхалися: “Тобі потрібно було народитися в минулому столітті або йти до монастиря”.
Працюючи в культурно-дозвільному комплексі, я часто виїжджала в ті населені пункти, де немає культосвітніх закладів для проведення дискотек, вечорів відпочинку тощо.
“Добрий день, редакціє “Рівне-Ракурса”. Пише вам Оксана Сидорчук із смт Мізоч Здолбунівського району. Саме зварила холодець, і згадалася одна історія, яку розповідала мені ще мама. Ось і вирішила написати вам у рубрику “А от зі мною була історія...”
Кажуть, що вампіри були всього-на-всього вигадкою Брема Стокера і ніякого Дракули та прислужників Князя темряви не існувало. Переконують також, що кажани - звичайні летючі миші, а не жахливі кровопивці потойбіччя. Однак, звідки ж тоді взялося стільки записів про упирів, які харчуються людською кров'ю, сплять у склепі та згорають від сонячного світла? Можливо, у кожній вигадці таки є частина правди?
що дозволило рівнянину від душі насолодитися неповторною
подорожжю до далекої Індії
Далека Індія... Така загадкова, непередбачувана, екзотична... Папуги там літають, як у нас горобці, свині бігають вулицями, а мавпочки лізуть в індуські будинки і шукають, як би то пожартувати із господарем. А скільки там храмів! «Харе Крішна!» в Індії лунає, як у нас «добрий день». І ще багато-багато цікавого почула кореспондент «РР» з вуст президента Рівненської громади свідомості Крішни Віталія КАРАВАЙНОГО, який щойно повернувся з індійського міста Вріндаван.
На Дубенщині відроджується одна з найстаріших святинь Волинського краю
У селі Панталія на Дубенщині відроджується чоловічий монастир Чесного Хреста, який свого часу закрили «совіти». Сьогодні там проживає єдиний чернець - 27-річний ієромонах Арсеній. Оскільки монастир лише на стадії відродження, на його території можна побачити незвичну картину: наприклад, газовий балон, підвішений до дерев'яних поручнів, який замінює дзвіницю, або капличку Преподобному Іову, накриту зверху целофаном...
Проходячи військову службу, він не лише скасував «дідівщину», а й відучив від куріння всю роту. Армійські побратими й досі дякують йому, що допоміг їм позбутися шкідливої звички.
Головний редактор - Конєв В.Л., тел.(098)0565477, (096)3950057
Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється
Партнери 