Головна (Просто цікава газета) "Рівне-Ракурс"

Ракурс житейський

Любов зла

Чогось цієї ночі Олені наснилася найкраща подруга Леся. Дружили ще зі шкільної лави, довіряли одна одній усі таємниці та секрети. Та коли Олена вступила до інституту, а Леся провалила іспити, їхні дороги розійшлися. Бачилися нечасто, але підтримували дружні стосунки. Потім Олена вийшла заміж, повернулася до батьків у райцентр. А Леся залишилася в Луцьку. Бізнесові справи йшли непогано, зуміла квартиру придбати в кредит, а особисте життя так і не склалося.

=>>>=

«Не плач, моя доню, не плач…»

Ніч у пологовому видалася напрочуд спокійною. Навіть у палаті новонароджених – жодного звуку. Тихенько посопували носиками кирпатенькі хлопчики та дівчатка, час від часу зморщуючи лобики і плямкаючи губками. Які вони схожі між собою, щойно з’являються на світ!

=>>>=

Долю не обійти...

Вона йшла вулицею, чітко відбиваючи по львівській бруківці підборами туфель ніби такт якоїсь мелодії. Відлуння того дзвінкого цокотання линуло звідусіль.

=>>>=

Лікування макогоном

Цю смішну історію мені розповіла моя мама, і завжди сміялася, як згадувала.

=>>>=

Лохотрон

Уміють же аферисти здерти шкуру з дурної жертви, ох і уміють, думала старенька Мокрина, лежачи в ліжку й дивлячись у стелю, як Вонуфрей перед смертю. Висохла, згорбилась і втратила сенс життя.

=>>>=

«Чого ви, мамо,грошей не склали?»

Тереза поспішала. Купила квиток на літак з Італії до України. «Бусом» їхати довго. Везла гроші тітці на операцію. Могла б і переслати. Але хотіла побачити тітку. Підтримати. Побути поруч.

=>>>=

«Ходімо до хати, люди слухають»

Вона з’явилася на подвір’ї. У Віри тривожно забилося серце…

=>>>=

Осінка

Хтозна, скільки літ цій легенді. Її розповідали старенькі люди. Згадували історію, коли посеред осені зацвітали скромні голубенькі і рожеві квіточки. Їхні осінні «родички» – пишні, а ці дрібненькі. На тоненьких стебельцях-ніжках. Казали, начебто ці квіти з’явилися на землі неспроста. Їх зродили кохання, туга, магія…

=>>>=

Наталка

Дмитро, Тарас та Наталка змалку жили в одному будинку. Як-то кажуть «ще у пісочниці» гралися разом.

=>>>=

Шкільний автобус

Світлана Василівна вже була готова дати команду водію відправлятися, та не було ще однієї вчительки їхньої гімназії. Бачачи, що водій час від часу додає газу, вона винувато промовила:

=>>>=