Відколи Богдан подав оголошення у газету в службу знайомств, ходив сам не свій. Чоловік боявся навіть на хвилинку залишити мобільний телефон: раптом подзвонить та, на яку чекав усе життя, але яку так і не зміг зустріти.
Оксана, давня знайома Сергія, якось кисло посміхнулася на його привітання, і в її великих, сірих очах чомусь з’явилися сльози. Йому стало жаль жінки і він спитав співчутливо:
Для маленької Зої зима пахла мандаринками, ялинками, шоколадом, материним і батьковим сміхом. А деревця і кущики, вбрані у білі снігові льолі, були схожі на наречених. Якось дівчатко, коли батьки переглядали свої весільні фотографії, серйозно мовило:
Колектив, у якому працювала Діна, збирався на прощу. Їй не дуже хотілося мандрувати до святого місця, але на роботі існувало правило: ініціативи шефа не обговорюються і не ігноруються. А в неї «горить» бухгалтерія у невеличкій фірмі, де підробляла.
Зустріла я в лікарні свого кума, з яким не бачилася добрих років з п’ять. Поговорили про те, про се. А потім пригадали давню історію, про яку люди вже і не пам’ятають. А ця вражаюча нелюдська історія майже не довела мого кума Анатолія до самогубства.
Повертаюся з супермаркету додому, а мене окликає якась жінка. Це ж моя сусідка з 5 поверху, яка працює в Італії. Навідується додому вона дуже рідко, тому я її не завжди впізнаю.
Головний редактор - Конєв В.Л., тел.(098)0565477, (096)3950057
Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється
Партнери 