Поїзд ритмічно вистукував колесами. Щось постійно щебетав, дивлячись за вікно хлопчина. Оксана терпляче й лагідно відповідала на нескінченні запитання. Ось поїзд вирвався з гущавини лісосмуги й за вікном відкрилась простора картина: під пагорбом тулилось село, пропливали нові краєвиди.
Дарина звикла завжди добиватися свого. Найкраща сукенка – у неї, новенькі лакові туфлі на заздрість усім однокласницям – теж красуються на її струнких ногах. Своєю наполегливістю вона вміла «вибити» з колії і змусити інших думати так, як сама.
Одного дня Сергій прийшов на зустріч з великим букетом троянд. І запропонував Насті заміжжя. Тоді вона зрозуміла, що мала на увазі віщунка Софія. Попросила зачекати з відповіддю. Сергій їй подобався. Була упевнена: він буде чудовим чоловіком.
Леся б ніколи не дізналася, що вона з дитбудинку, якби не ці документи. Стільки років вони пролежали у шафі. У шухляді, між маминими речами. І ось тепер, після смерті батька…
Ще навчаючись у виші, Ірина збагнула, що сімейне щастя ніколи їй не усміхнеться. Бо кому потрібне непримітне худе створіння, рудоволосе, з ластовинням на всьому обличчі? З перших днів навчання прізвисько «Руда» так і прилипло до неї. Тільки як наказати своєму серцю не битися сильніше, коли вона бачить однокурсника Юрка? Як не думати про нього і вдень, і вночі?
Страшний суд – це дитячий суд. Це – сльози дорослої печалі, що тремтять на очах дитини. Холодний смуток, який не здатне струсити з маленької душі навіть веселе, безтурботне літо…
Головний редактор - Конєв В.Л., тел.(098)0565477, (096)3950057
Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється