Головна (Просто цікава газета) "Рівне-Ракурс"

Ракурс житейський

Ліки від німоти

Цей кумедний випадок стався в офтальмологічному відділені обласної лікарні. Я потрапив до клініки з помутнінням кришталика ока. При ретельному обстеженні офтальмолога була виявлена запущена катаракта. Мені призначили операцію і помістили в палату, де вже було кілька чоловіків із таким же діагнозом.

=>>>=

Кохання на все життя

Наближався час обідньої перерви. Завідуючий магазином обслужив останніх покупців і вже збирався зачиняти крамницю на обід, як ввійшла вродлива дівчина. Роман подав їй товар і зав’язав розмову, аби не відпустити красуню.

=>>>=

Життєва історія про сліпе кохання

Іде по вулиці жінка... - Як сонце! говорять чоловіки.

=>>>=

Мамина сповідь

Коли мені було 30 років, у нас з чоловіком народився син. Того щастя й радості словами неможливо передати. Дай Боже пізнати всім це відчуття. І тоді я пообіцяла Богові, що якщо доведеться народити й десятеро дітей, то я народжу всіх і буду всіх однаково любити.

=>>>=

Сині фіалки,

або Щоб не довелось лікувати душу

В аптеку зайшов чоловік років п’ятдесяти. Сивина на скронях, бліде, все в зморшках обличчя, спантеличеність чи то збентеженість у погляді говорили, що він чимось пригнічений.

=>>>=

Мандаринова фея

Узимку старе містечко для Нелі пахне мандаринами. Цитрусовий аромат, присмачений морозяним повітрям, має особливий відтінок…

=>>>=

Різдвяна казка під подушкою

…Вітер штовхав у спину. Сніг замітав сліди. Вулиця була майже безлюдна. Холодна і байдужа…

=>>>=

Хто ти, сивий старче?

Софія приїхала на батьківське обійстя, від якого залишився тільки пляц, зарослий бур’янами. Дозволила родичам розібрати стару хату. Все одно валилася. Тільки дерев у садку просила не різати. Але хтось таки спиляв яблуні, вишні, сливи… Родичі клялися: не їхніх рук справа. І хто це зробив - не знають.

=>>>=

«Тато знайшов чарівну паличку.

Ту, що ви загубили…»

Зимовий вечір спивав сльози. Спогади визирали з кожної щілини пам’яті… Вона перебирала старі листівки. Він завжди вітав її віршами. «Я шукав тебе тисячу літ. У міжчассі, міжсвітті, між тривог і доріг. Я бродив поміж веснами. Об літо надії палив. Осінь гоїла рани дощами… Серед заметілей тебе я зустрів. Білий світ вальсував під небесний оркестр. І сніжинки ставали сонцями…».

=>>>=

Загадка однієї любові...

Хочу повідати історію почуттів одного свого знайомого. Дивні якісь були у нього почуття, ніби і щирий, і розумний, і сміливий, і знаючий, і великих вершин добився у своєму житті, а от справжньої любові так і не спізнав. Чомусь кохання не принесло йому справжнього щастя.

=>>>=