Головна (Просто цікава газета) "Рівне-Ракурс"

Ракурс житейський

П’ята пора року

У цій жінці живе щось невловиме, магічне, недосказане. Здається, якби художник створив її портрет, то вона не змогла б довго всидіти на полотні. Утекла б…

=>>>=

Весілля для… молодого

=>>>=

На побачення зі спомином

- Пригощайтеся пиріжками з вишнями, - запрошував сусід у купе. - Донька з внучкою напекли. Ще б чаю. Він у потязі має особливий смак.

=>>>=

На пероні серпня

У долоні літа падають зорі, мов золоті сльози гарячого серпня. Готуються до вирію птахи. І ми відлітаємо… Хтось - у мрії та сподівання. Хтось - на чужину. Хтось - у Вічність…

=>>>=

Її життєдайна сила

Чи доводилося вам бачити дерево, в якого восени зрубали всі гілки? Самотньо височить воно, а голий стовбур – немов докоряє: що ви, люди, зі мною зробили? Але навесні дерево зненацька оживає, стає молодим. Зелені паростки з ніби мертвого стовбура роблять його чарівним. Це життєдайні сили відродили його!

=>>>=

Проводи

У мене довго не було рідних могил. Прабабусі-прадідусі пройшли повз мене, вони померли або до того, як я могла це усвідомити як смерть рідної людини, або далеко в Сибіру. Так, ми з мамою ходили перед проводами прибирати могили прабабусі, прадідуся, маминого братика, який помер до війни, розминувшись із нею на понад 10 років… Це був просто ритуал…

=>>>=

Чи варто вірити в диво?

Історія одного кохання

Іноді події життєвої мозаїки шикуються таким хитромудрим чином, що залишається тільки дивуватися, як взагалі таке могло трапитися?

=>>>=

А на серці камінь...

Осінь видалася щедрою на урожай, тепло та погожі дні. В повітрі уже летіло бабине літо. Все дихало тишею, спокоєм і красою. В такі дивовижно чудові дні, які видалися в жовтні, й справляли Артеменки весілля своєї дочки-кровиночки Ірини. Старалися, як могли. Майже тиждень пеклося, варилося, смажилося. Родичі, батьки, сусіди падали від утоми, догоджаючи гостям. Грала музика, молоді кружляли у вальсі, були надзвичайно щасливі.

=>>>=

Як можна розділити дитину

Починалася ця історія гарно, немов у казці.

Жили-були в одному з міських багатоповерхівок Сашко та Інна. Тут народилися, тут проходило їхнє дитинство. Разом ходили до дитячого садка, вчилися в одній школі. Сашко був на два роки старший за Інну. Симпатії одне до одного зародилися ще в дитинстві. Та на людях юнаки цього не показували - соромилися. Сашко завжди намагався зі школи йти разом з Інною. Якщо бачив, що хтось з хлопців “клеїться” до неї, міг і побити. Його побоювалися - високий, спортивної статури.

=>>>=

Реальні історії з детективної практики

=>>>=