Вітер завивав, наче пес на прив’язі, що волі хоче. Шалено поривався, показував свою силу, проникав у найменші щілини, зривав з людських голів капелюхи. Казився.
–Ну, все! Терпець мій урвався! – галасувала Ольга, бігаючи по хаті. Вона то відчиняла шафу, щоб дістати Владові речі та спакувати у валізу, то знов зачиняла її, наче чужою рукою. Така злість її розібрала після того, коли чоловік знову не приїхав додому ночувати. Уникаючи скандалу та зайвих запитань написав коротку есемеску: «Їду на нічне полювання» і на цьому його безсовісна місія участі в сімейному житті закінчилася.
Вона сиділа в невеличкому затишному ресторані одного з великих американських міст. Тут готують смачні стейки з м’яса, яке привозять із штатів Середнього Заходу. Там воно соковите та справжнє.
Вона мусила йти, втікати від нього й самої себе… Він дивився услід, шкодував. І відчував полегшення водночас. Вона знала: вороття вже не буде. Втерла тиху сльозу.
Галина влаштувалася працювати швачкою місяць тому, а вже подружилася з багатьма жінками. Та найбільше – з Вірою, яка шила поруч із нею. «Ти розпитуєш і розпитуєш про мене, Галю. А про себе мовчиш. Ти – заміжня?» – спитала якось Віра.
Тетяна поверталася з роботи мимо імпровізованого квіткового ринку. Хризантеми, чорнобривці, айстри, соняшники мило усміхалися до перехожих. Вона любила цю частинку вулиці. Коли на душі було розхристано і незатишно, купувала жмутик квітів.
Головний редактор - Конєв В.Л., тел.(098)0565477, (096)3950057
Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється
Партнери 