Головна (Просто цікава газета) "Рівне-Ракурс"

Ракурс житейський

Паска без дріжджів, заморочок і замісу руками

Для тих, в кого немає часу на дріжджове тісто.

=>>>=

Дзвінок від ангела

На старій телефонній будці було безліч «автографів»: хтось надряпав номер телефону, хтось написав «Оля+Коля=любов», інший намалював сердечко... Біля одного з номерів був напис: ангел. Іржа «з’їла» першу цифру і половину другої. Та й телефонного апарату в будці вже не було. Будки доживали свій час.

=>>>=

Купайлиця

Її улюблені квіти – ромашки. Ото, як тільки десь побачить, що продають, зразу ж купить Олеся для себе букетик, поставить на стіл і милується. Так, наче в дитинство своє потрапляє. І зразу ж Купайлицю згадує. Тут, у великому місті, де вона мешкає вже багато років, не знають люди таких традицій. Якось запитала у співробітниці про те, чи вона щось знає про свято Купала, і була неприємно здивована – не знає нічого, навіть назв квітів, дерев та трав.

=>>>=

Подарунок

– Ірино, відкрий, чуєш, дзвонять у двері, я тут докурю! – гукнув чоловік у пройму балконних дверей.

=>>>=

Ось підросте син…

У журналістських буднях, коли доводиться зустрічатися з багатьма різними людьми, інколи забуваються ті чи інші життєві сюжети. Та Надію я впізнала одразу. Та ж сама худенька постать, не по роках спрацьовані руки. Лише очі тепер світилися по-новому. Тією особливою радістю, коли людина просто щаслива.

=>>>=

Каштани на долоні

Чому він і досі згадує ту осінь? Ту, коли вперше побачив Оксану. Вона йшла вулицею, раз у раз зупиняючись і щось підіймаючи з мокрого асфальту.

=>>>=

Почуй мене

О, Господи! Чи то осіння депресія дається взнаки, чи чоловіча старість наступає? Ну нема ради з тим Борисом. Не чоловік – звір. І це не так, і те недобре, і слова не скажеш, бо нервується, наче пес скажений. А про добро від нього, чи ласку, чи, може, якусь деколи квітку, не говорячи вже про подарунки, й мови не може бути.

=>>>=

Принцеса без корони

Ганнина новорічна сукенка «сніжинки» мала довжину нижче колін і недоречну пишність. Тітчина робота. Як вміла, так і пошила. А ось корони тітка Надя не виготовила. Не вміла. І купити ніхто не здогадався.

=>>>=

«Поверніть мої квіти…»

Тетяна поверталася з роботи мимо імпровізованого квіткового ринку. Хризантеми, чорнобривці, айстри, соняшники мило усміхалися до перехожих. Вона любила цю частинку вулиці. Коли на душі було розхристано і не затишно, купувала жмутик квітів.

=>>>=

«Дивна ви, сусідко…»

Студенти знали, що їхня улюблена викладачка англійської любить собак. І на день народження Вікторія Борисівна отримала в подарунок маленьку таксу, хлопчика. Назвала Черчіллем. У честь британського політика, яким захоплюється батько.

=>>>=