Галина незчулася, як настала ніч. Краєвиди за вікном вже давно перетворилися на суцільний морок, крізь який вряди-годи проривалися скупі вогники ліхтарів чи вікон чужих осель. Хтось із її сусідів вимкнув світло, і в купе стало темно. Дівчина сиділа на чистій постелі, притулившись щокою до прохолодної шибки, слухала стукіт коліс і далі подумки перебирала всі можливі варіанти історії, яку має розповісти своїм батькам завтра вранці. А історія неодмінно має бути.
Ніна жила у кількох кроках від школи. Інколи вона жартувала, що все свідоме життя ходить одним маршрутом, у центрі якого була школа. Спочатку дитиною бігла на уроки з одного кінця села, а потім, у неповних 20, з квартири, яку батьки подарували їм з чоловіком на весілля. Все змінилося в одну мить.
Для маленької Ілонки зима пахла мандаринками, ялинками, шоколадом, маминим і татовим сміхом. А деревця й кущики, вбрані у білі снігові льолі, були схожі на наречених. Якось дівчатко, коли батьки переглядали свої весільні світлини, серйозно мовило:
На старій телефонній будці було безліч «автографів»: хтось надряпав номер телефону, хтось написав «Оля+Коля=любов», іший намалював сердечко… Біля одного з номерів був напис: ангел. Іржа «з’їла» першу цифру і половину другої. Та й телефонного апарату в будці вже не було. Будки доживали свій час.
Ми з чоловіком працюємо на одній фірмі, але у різних відділах. Тому проблем взяти відпустку в один час ми не маємо. Точніше, завзвичай їх не було. Але потім ці всі події у світі внесли свої корективи, то працюємо, то ні. Тут уже не до відпусток.
Сьогодні вона прокинулася на підлозі, на ній було вчорашнє плаття. Вона не пам’ятає, коли розійшлися гості. Навіщо приходили гості? Було свято... яке?. Вона не пила. Просто дзвонив телефон... Ось воно! Його ніхто не може знайти, він пропав безвісти. Не міг же його начальник брехати! Ні, не може бути, потрібно тільки чекати...
Та ніч була такою тихою і спокійною – ані жодної маршрутки, ані випадкового перехожого. Навіть у вікнах багатоповерхівок не світилося, хіба де-не-де блимали вогники, як промінчики у темряві.
Головний редактор - Конєв В.Л., тел.(098)0565477, (096)3950057
Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється
Партнери 