Головна (Просто цікава газета) "Рівне-Ракурс"

Ракурс житейський

Навіщо, дівчата, жонатих любите?

Людська доля – непередбачувана. Якою вона буде – нам знати не дано. Може, це й добре.

=>>>=

Курортний роман

«Сестрице водице, здорова, лагідна, омолоджувальна та добра, зроби моє тіло та личко здоровими, гарними та молодими», – нашіптувала Галина, миючись. Вона завжди розмовляла з водою. Навчила цьому ще покійна бабця, також Галина. Померла бабуся, коли їй було вже далеко за вісімдесят, та до глибокої старості була гарною: обличчя – пещене, без зморшок. Бабця свято вірила, що це від «водиці-сестриці». Вірила в це й Галина, може тому теж була вродливою – чорноброва, чорноока, збиралась на відпочинок до пансіонату в Алушті.

=>>>=

Шкільний автобус

Світлана Василівна вже була готова дати команду водію відправлятися, та не було ще однієї вчительки їхньої гімназії. Бачачи, що водій час від часу додає газу, вона винувато промовила:

=>>>=

Мелодія двох сердець

Ранок був прохолодним, осінь уже вступала у свої права і Оля швидко ішла вулицею. «Хоча б не запізнитись»,  думала, адже цілу ніч на спала, бо провела у колі друзів. Це була гамірна вечірка, де всі курили і пили, а вона була єдиною в цій компанії, яка не пила, бо жила з матір’юп’яничкою, знала, що то за лихо  пиятика.

=>>>=

Життєва історія Олександри

Цієї ночі Олександра бачила дивний сон. Вона гуляє лугом, плете ромашковий вінок і раптом бачить двох пташок: маленьку і велику. Маленька  гарна, з яскравим жовтим пір’ячком на животику  літає зовсім близько, а велика  якась ніби збідована  літає високо в небі. Через останню її огортає неабияке хвилювання, вона простягає руки і шепоче: «Не бійся, я допоможу тобі». Пташка підлітає до неї і перетворюється на прекрасного журавля. Олександра прокинулась. Серце огортала якась невимовна радість. Три пари проминули напрочуд швидко, четвертої не було: захворіла викладачка. Весь час дівчину не покидало дивне, незрозуміле відчуття.

=>>>=

Сумний ангел з білим зайчиком

Маленьке рудоволосе дівчатко-ангелик видавалося дуже сумним. І сумував білий зайчик, якого тримало ангеля. Олені подобалася дитяча фантазія на невеличкому шматочку дерева.

=>>>=

«Не плач, ведмедику…»

Дві долі… Одній - трохи більше за п’ятдесят. Іншій - щойно минув шостий рочок. Ім’я старшої - Надія. Маленька називається Оленкою. 

=>>>=

Головоломка для двох

- Ти переможеш його лише тоді, коли переможеш саму себе, - сказала найкраща подруга. Леся в душі погодилася. Справді, пора закінчувати зустрічатися-прощатися, мучитися, розкаюватися...

=>>>=

Маленька Леді

Довгі перельоти багатьох людей втомлюють. А я використовую їх для думок, які записую у книжечку-мандрівничку і для цікавих знайомств та розмов.

=>>>=

«І я мушу жити…»

У школі хлопцеві стало погано. Ох, ця мамина перлова каша… Мишко її терпіти не може. Тому й залишився голодним. А на уроці мало не втратив свідомості.

=>>>=