100 років енергійному життю не на заваді

Одного з найулюбленіших акторів російського театру і кіно Володимира Михайловича Зельдіна шанувальники часто називають Лицарем Веселого Образу. Здається, сама природа спочатку вклала в нього характерні для цього титулу риси: особливий чоловічий шарм, вроджену породу, яка не тільки передається у спадок, але і ретельно виховується з покоління в покоління, і при цьому незвичайну доброту, скромність, глибоко розвинене почуття жалю. Однак головне, звичайно, це готовність і здатність любити, та одночасно і жертвувати собою, нічого не вимагаючи натомість, знову-таки заради любові до іншого.

Сам же Володимир Михайлович актора в собі розгадав не відразу. Він ріс у Твері в музичній сім’ї. Як і багато його однолітків, Володимир захопився військовою справою, вирішив стати моряком, марив романтикою морських походів. Збирався вступати у військово-морське училище, але доля розпорядилася інакше. Через 2 роки, коли батько помер, його старий друг, диригент Миколаївський, влаштував 14-річного юнака на роботу до себе в оркестр Вищої прикордонної школи. Це було перше місце служби В. Зельдіна.

У 1935 році, закінчивши училище, Володимир Зельдін став актором Театру МОСПС. Потім нетривалий термін (1938-1941 і 1943-1945) служив у Центральному театрі транспорту (нині Театр імені М.В. Гоголя). В евакуації (1941-1943) працював у трупі Російського драматичного театру в Алма-Аті, а з 1945 року Зельдін назавжди пов’язав своє життя з Театром Радянської армії (нині Російської армії). Серед перших робіт актора в Театрі транспорту були ролі артилериста Миколи (“Другі шляхи” А. Афіногенова) і прикордонника Гоглідзе в “Генеральний консул” братів Тур і Шейніна. У цьому спектаклі й запримітили Зельдіна члени знімальної групи кінофільму “Свинарка і пастух”. На кінопробах була досить жорстка конкуренція, крім Зельдіна на роль пастуха Мусаїба претендували ще кілька артистів - всі грузини. Режисер Іван Олександрович Пир’єв довго не міг зважитися зробити остаточний вибір, репетиції йшли одна за одною. Врешті-решт він зібрав в переглядовому залі всю жіночу частину знімальної групи, показав проби - і дівчата одноголосно вибрали Зельдіна.

Прийнято вважати, що слава до артиста приходить одного разу. Зіграє він свою зоряну роль - і на ранок прокидається відомим. Але не буває правил без винятку. На Володимира Зельдіна тягар слави обрушувалося двічі. Перший раз - коли на екрани вийшов фільм “Свинарка і пастух”, і вся країна полюбила блискучий дует Зельдін-Ладиніна. Білозубий молодий горець надовго запам’ятався своїм нестримним темпераментом і готовністю на все заради коханої жінки. Друга доленосна роль чекала його всю війну. Витончений, пластичний вчитель танців Альдемаро в п’єсі Лопе де Вега підкорив глядачів у 1946 році та у виконанні Зельдіна був неперевершеним не один десяток років. У ролі вчителя танців актор виходив на сцену більше 1000 разів!

Зельдін сам вважає своєю кращою роллю Альдемаро. Пам’ятний післявоєнний дебют на сцені Театру Радянської армії обернувся для нього багаторічним успіхом, зоряний час тягнеться досі. Не випадково частинку тієї першої ролі Зельдін вносить майже у всі свої подальші образи. Відгомони полум’яних промов Альдемаро чулися і в монологах благородного синьйора Фернандо Бальбоа в спектаклі “Дерева вмирають стоячи” А. Касона, і проривалися в невідпорних словесних кульбітах “синьйора з товариства” Леонід Папагатто. Зі своїм улюбленим героєм Зельдін вперто не хотів розлучатися - він грав його до 53 років, а в 60 років “станцював” повний спектакль, на 70-річному ювілеї знову дав “урок танців”, приголомшив зал непідвладним часу поетичним настроєм душі.

Звичайно, були ролі, в яких перед глядачем поставав зовсім інший Зельдін.

“Прийшов, побачив, переміг” - таким був девіз молодих героїв Зельдіна. Персонажі більш зрілого віку - найчастіше люди самотні, для яких пошук внутрішньої гармонії став майже перманентним станом, а надія на набуття щастя дорівнює нулю.

З усіх кіноролей найбільше пам’ятають Зельдіна, звичайно, по ролі пастуха Мусаїба. А ще була в його кінокар’єрі маленька, майже епізодична роль батька героя у фільмі Родіона Нахапетова “З тобою і без тебе ...”. Образ не зовсім звичайний для Зельдіна - насамперед тому, що засоби виразності були зведені до мінімуму, найпотаємніше долинало до глядача в паузах. Мовчазні, великі плани надовго врізалися в пам’ять - в погляді застигли туга і безвихідь. Задовго до трагічного фіналу, здається, він все передбачав.

Володимир Михайлович Зельдін, безсумнівно, один з тих, кого можна назвати улюбленцем долі. З першої ж великої ролі - успіх; своєму театру він вірний ось вже 75 років. Зельдін належить до тієї рідкісної когорти артистів, яким весь час хочеться говорити компліменти, але при цьому треба знати, що вони сприймаються з неабиякою часткою гумору. Він трудівник, яких мало, при всій зірковості натури - ремісник в самому кращому сенсі цього слова.

Володимир Михайлович ніколи не курив і не пив алкогольних напоїв, застілля вдома влаштовувати не любить - “щоб не об’їдатися “. (Хоча, розповідаючи про одне з найяскравіших вражень у своїй театральній життя - прем’єрі “Вчителі танців” в 1946 році, додає, що не менш яскраво запам’яталося і те, що для всіх учасників були організовані бутерброди з ковбасою. Довелося задіяти всю свою акторську майстерність, щоб їсти ліниво, не кваплячись. Але з тієї пори пройшло чимало часу, і тепер кожен свій спектакль у театрі Російської армії актор грає на голодний шлунок - за балетним принципом).

Зельдіним не можна не захоплюватися. Він у відмінній фізичній і душевній формі - стільки в ньому інтересу до життя і незвичайною прихильності до людей. Він грає вечірні вистави, репетирує в денний час, гастролює. Він як і раніше спрямований у завтрашній день - виношує творчі задуми. В.М. Зельдін - народний артист СРСР (1975), лауреат Державної премії СРСР (1951), лауреат премії “Кінотавр” у номінації “Премія президентської ради за творчу кар’єру” (1995), академік Російської академії кінематографічних мистецтв “Ніка”.

Ім’я Володимира Зельдіна занесено в Книгу рекордів Гіннеса, як єдиний у світі артиста, виходить на сцену в такому поважному віці.

Додайте коментар: Ваше ім'я Текст: