Отець Андрій розповідає, що різниця у підтримці військових, які знаходяться поза межами свого гарнізону, і того що у пункту постійної дислокації досить значна.
«Наші військовослужбовці, які виконують завдання поза межами гарнізону, вони відчувають, що вони є на чужині, – розповідає отець Андрій, і вони потребують особливої домашньої опіки. І саме капелан приносить такий момент затишку, домашнього спілкування, молитви і радості».
Капелан розповідає, що попри ті завдання, які гвардійці виконують на сході, вони разом розпочинали день з молитви. Але й протягом дня отець Андрій намагався давати військовим не лише духовну їжу.
«Я старався кожного дня, який видається для них повсякденним, що наближає їх до повернення додому, давати їм короткі меседжі, коротенькі слова, повчальні історії, або якісь думки на день, щоб вони цей день прожили не лише з користю для військової справи, а й для духовного та інтелектуального розвитку».
Отець Андрій вважає, що в цей час, коли гвардійці далеко від дому, вони повинні навчитись розвиватись в різних сферах. Для цього капелан разом з військовослужбовцями займалися спортом, грали у шахи, обговорювали фільми, читали книжки.
«Кожного разу, коли я на сході, я знаходжу можливість поспілкуватись з кожним окремо на різні тематики. Намагаюсь знайти, що цікавить цього хлопця, говоримо про це. В неділю у нас завжди були літургія та сповідь».
Цього разу, коли отець Андрій перебував на сході, разом з гвардійцями вони відсвяткували свято Покрови. Їх запросили до однієї зі шкіл, де діти продемонстрували неабиякий патріотизм, підготували концерт, говорили про військо.
«Ввечері хлопці знаходили час для молитви також, – розповідає капелан. – Збирались у невеличкій капличці, проводили там десь пів години. Доречі, саме ця капличка була з гвардійцями Західного ОТО кілька років тому в іншому місті, де вони виконували завдання. Я зініціював і допоміг у її перевезенні сюди».
Матеріали підготувала офіцер групи інформації і комунікації Новікова Аліна, Військова частина 3002 Національної гвардії України