Я хочу назад у дитинство...

Було це у всіх і кожного... Коли ми були маленькими дітьми, то любили вдивлятися в хмари і відшукувати там різних тварин: частіше коників і котиків. Любили бігати у високій траві, качатися в ній, сміючись від щастя та невимовної втіхи. Тоді ми пили воду з чистого лісового джерела і їли ягоди просто з кущів. Ми цілими днями блукали полями чи лісами, ловили в озері рибу, а потім робили з неї тараньку. Ми розпалювали вогнище і пекли у ньому картоплю та сало. Літом купалися в озері, а зимою - ліпили снігові баби. Ми пасли корови і, ховаючись від літньої спеки, вистругували собі свистунців. Любили майструвати на деревах і у хащах будиночки, ховаючись в них від дорослих та збираючи там свій безцінний скарб. Ми робили повітряного змія і у вітряну пору запускали його у полі так високо, що залітав аж за хмари. А тато казав: “Прямо у космос”. Ми об’їздили на велосипедах усі довколишні села. Йшли з дому зранку і поверталися пізно ввечері: втомлені, брудні, але щасливі. Ми їли просту і невибагливу бабусину їжу, випивали стакан молока із щойно спеченим, найсмачнішим у світі хлібом і тоді лягали спати у ліжко, яке стояло поміж дідовим і величезною піччю. Ми з нетерпінням чекали неділі, коли приїде мама з татом і привезуть цукерок із зефіром.

Ми були дітьми… Тоді ми ще не знали, що швидко, надто швидко все це щезне - якось непомітно і безповоротно. Ми не знали тоді нічого про наше майбутнє життя. Не відали, що у тому майбутті будуть комп’ютери, готелі, аеропорти, ділові зустрічі, розкидані світом близькі та друзі. Ми й не хотіли того знати, бо вже надто були зайняті будівництвом нашого такого нелегкого щастя. Ми мали надто багато дитячих важливих справ, щоб думати про доросле майбутнє. Ми були зайняті дитинством, адже три місяці канікул - це так мало, а стільки всього потрібно було за цей час зробити! Тоді ми не аналізували, не планували, не передбачали, навіть не думали про день завтрашній. Ми просто жили!

Минуло це все… З тих часів залишились хіба старі фото, на яких ми усміхнені, застигли у тому дивному світі дитинства та скупі спогади, яких щороку стає все менше. Але так не має ...

15.07.2010

Алла БІДЮК

Коментарі (0):

Анонсовані статті свіжого № 1225 від 08.07.2025p.

Тарас Сень: «З 2000 року працюю для дітей…»

Початок літа вже традиційно є «дитячим». Це не дивно, оскільки закінчується навчальний рік у школах і починаються літні канікули.

Найкращого часу для дитячих розваг важко знайти. На жаль, саме дитячих літніх заходів в нас проводиться, на думку автора, замало, і це погано. Діти найбільше потребують позитивних емоцій, особливо в такий важкий час. Але є люди, які постійно працюють для того, аби малечі та підліткам влаштовувати святковий настрій. І роблять вони це дуже вдало....

=>>>=

Літо, сонце і гори: тридцять восьма поїздка церкви «Христос є відповідь» у Карпати

Діяльність церкви «Христос є відповідь» настільки різнопланова, що писати про неї можна дуже і дуже багато. Але є напрямок, який сам по собі є унікальним. Це кількаденні поїздки в Карпати, які дають можливість їх учасникам не просто відпочити в горах, що саме по собі є задоволенням та користю, а й отримати новий стимул для життя.

Ініціатор та організатор поїздок пастор Тарас Сень дуже гарно та змістовно описує ці поїздки. Цього літа, з 16 по 20 червня, відбувся перший літній виїзд до Карпат, організований церквою «Христос є відповідь». Про те, як він пройшов, автор попросив розповісти Тараса Сеня....

=>>>=

У двох медичних закладах Рівненщини діє електронна черга на безоплатну заміну суглобів

На Рівненщині діє електронна черга на безоплатне ендопротезування – хірургічну заміну пошкодженого суглоба (здебільшого кульшового або колінного) штучним імплантом.

Ця послуга доступна у межах програми медичних гарантій у закладах, які мають договір з Національною службою здоров’я України....

=>>>=

	№457 від 15.07.2010p.
	Передплатний індекс: 23429 Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477