П’ятдесятилітнього Володимира Атаманюка в селі називають Кулібіним. Він постійно щось вигадував, і все у нього виходило. Одного разу, на свою голову, додумався він збудувати собі на подвір’ї, а саме в сараї, спиртзавод. Про техніку виготовлення спирту, чув лише зі слів, тому вирішив підкріпити свої знання за допомогою літератури. Книгу придбав на базарі… Він так ефективно розмістив всі компоненти обладнання в будівлі, що дивлячись з вулиці здогадатись про функціонування підпільного цеху було нереально. Конструкція Володимира була досконалою. Обладнання дозволяло виготовляти спирт ледь не у промислових об’ємах, а якість - нічим не відрізнялася від заводської. Це підтвердила навіть спеціальна експертиза. Сировину для своєї діяльності підприємливий майстер закуповував цілком офіційно і легально на цукрових заводах області. Для транспортування - переобладнав старенький ЗІЛ, і справа пішла.
Перший раз, щоправда, умовно, суд засудив Володимира Атаманюка у 2002 році. Але, коли через 7 років податківці знову навідалися у Зорю, їх спіткало дежавю. Нічого не змінилося - конструкція для виробництва спирту працювала та знаходилась на своєму звичному місці.
Чоловік розповів, що не втримався, і знову запустив своє підпільне виробництво. Повторне розслідування кримінальної справи проходило аналогічно, без ексцесів та за активної співпраці з підозрюваним. Рівненський районний суд вдруге визнав винним Володимира Атаманюка і призначив покарання у вигляді позбавлення волі строком на чотири роки, щоправда, без ізоляції, з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання для її виготовлення.
Домашній спиртзавод у селі Зоря остаточно демонтували, а Володимир Атаманюк пообіцяв, що свої вміння відтепер використовуватиме лише в рамках законодавства України.
Партнери 