За цей короткий проміжок часу йому вдалося вже багато. У “Текстильник” повернулися майже всі творчі колективи, ледве не щодня проходять найрізноманітніші культурні заходи, він знову став “домівкою” для тисяч і тисяч обдарованих рівнян. Особливо радує те, що все більше молоді приходить до “Текстильника”, аби культурно відпочити.
А нещодавно у Палаці почався ремонт. Ми зустрілися з Тарасом Максименком і попросили розповісти, як у наш доволі складний час йому вдається ще й проводити ремонтні роботи.
- Ситуація в Палаці далеко не “палацівська”. Фактично вже років тридцять п’ять “Текстильник” не бачив капітального ремонту. Жахлива ситуація із дахом. Ми проводили заміри і в деяких місцях нарахували по тринадцять шарів руберойду. Погана ситуація і зі станом вікон. Однак соромом для “Текстильника” був центральний вхід. Обдертий та негарний, він не міг викликати жодних позитивних емоцій. Тому ми одразу після ремонту одного з туалетів взялись за реконструкцію входу. Грошей на це бюджет не виділив, але ми звернулися до спонсорів, які частково допомогли з матеріалами та витратили на ремонт більшу частину з премії за енергозбереження (15 тисяч гривень), яку наш заклад отримав за підсумками опалювального сезону. Таким чином вдалося розпочати ремонтні роботи. Паралельно були облаштовані три танцювальні зали по 100 квадратних метрів кожен.
Що ж стосується перспективи на майбутнє, то ми зараз працюємо над планами капітального ремонту даху та встановлення автономного опалення. Це великі коштовні справи, але їх конче потрібно втілити в життя.