Поки ще не пізно бити на сполох

Приблизно 75% тіла людини становить вода. Вона потрібна рослинам для виділення кисню і зменшення вуглекислого газу. Без неї неможливе існування тварин, яких споживаємо самі. Від неї залежить сила-силенна різних процесів: починаючи від внутрішнього обміну речовин в організмі і завершуючи формуванням рельєфу і регулюванням температури на планеті. Зрозуміло, що це все залежить від якості води і її стану.

Погляньмо добре, у якому ж стані вода у нашому місті чи нашому селі? Смітники поблизу річки і на самісіньких краях берегів! Якою була та людина, що першою наважилася сміття зі своєї хати викинути у воду, аби хтось інший пив її, отруєну процесами гниття, і починав хворіти сам? Якими є ми, коли байдуже і бездумно викидаємо сміття, вважаючи себе у той же час хорошими господарями і порядними людьми? Звісно, один мішок сміття не знищить життя на всій планеті, але постійно зростаючі сміттєзвалища над берегами

і біля лісу, напівзгнилі свині, овечки, що пливуть у річках, гербіциди, отрутохімікати, нафтопродукти на землі дають вже зовсім інший результат. А між тим, ще живі люди, котрі пам’ятають, скажімо, зовсім іншу Горинь - прозору і з прерізною у ній рибою, - незасмічену землю і чисте повітря. Що трапилось із людьми за останні 50-60 років? Куди зникла та велична і безцінна культура українського народу? Адже якихось століття-півтора тому дітей ще змалку вчили: “Поможеш воді - зарадиш біді; зневажиш воду - накличеш шкоду”. А молоді хлопці, що ішли у військо, прочищали дванадцять джерел - “щоб куля не взяла”. І це дійсно допомагало.

Що ж маємо тепер? Уже є цілий острів сміття в океані. Задумаймося: цілий острів із бляшанок, пляшок, пластикових виробів! Сміття на землі і над річкою. А його все більшає.

А щодо народного “поможеш воді”… Згідно з сучасними науковими дослідженнями, вода має здатність запам’ятовувати. Її хімічна формула незмінна - Н2О, але змінюється просторова: розташування молекул одна відносно одної. І за рахунок цього у воді дуже довго може зберігатися і передаватися будь-яка інформація. Так, як зі звичайною цеглою: із одних і тих же цеглин можна збудувати безліч видів будинків - той самий матеріал, але різне його розташування. Ця унікальна властивість води ще дуже мало вивчена, але відомо, що вона миттєво запам’ятовує все, із чим зіштовхується - місцевість, предмети, людей, навіть їх думки, слова й емоції. Згадаймо: 75% води у людині і 75% - на планеті. Усе живе у природі між собою пов’язане. Якщо хтось раз зробив шкоду воді, результат обов’язково відіб’ється на ньому. І не допоможуть жодні очисні споруди чи фільтри - інформація навколо нас передається не тільки через кабелі, складну технічну апаратуру, а через простір: від водного балансу людини до водного балансу середовища, що її оточує. Так влаштований наш світ.

Чому ж зараз стільки розкиданого сміття на вулицях, під ногами й у воді? А в той же час - стільки людей із хворобами ніг, раку крові, лейкозу, водянки? Чи були поширені настільки ці недуги ще кілька століть тому, коли ставлення до води й землі було значно на вищому рівні? На жаль, зараз майже втрачене відчуття святості до води. Подумаймо: якщо вона все у собі запам’ятовує, а ми, котрі звемося християнами (отже, й у Бога віруємо і празникуємо зимою свято Водохреща), як можемо викидати сміття у воду, котра щороку освячується у храмах і каплицях, а майже дві тисячі років тому її освятив Собою Сам Господь Ісус Христос, коли христився у Йордані?! Адже на планеті уся вода пов’язана - і та, що освячується у річках, і та, що за сотні кілометрів у морях та океанах, і та, в яку насмілюємося викидати сміття. Уся гідросфера є одним цілим - через підземні нори, наземні ріки, весь процес кругообігу води. То, що краще - пливти за загальною течією, ні про що не задумуючись, чи зупинитися й оглянутись довкола, до чого уже дійшли? Прочистити від усякого сміття воду і землю, аби здоров’я і долю свою та власних дітей від сміття очистити, чи труїти й нищити і далі середовище, в якому живемо, залишивши нащадкам у спадок букети хвороб і мертву суху пустелю?

Додайте коментар: Ваше ім'я Текст: