Українцям подобається наймитувати?

Коли мій син був маленьким, то багато часу проводив у селі, де жили дідусь із бабусею. Село він дуже любив і любить досі. Якось, прийшовши із садочка, сказав: “На базарі (а це біля нашого будинку) дуже пахне селом”. Я спочатку не зрозуміла цих слів. Але коли наступного дня ми йшли з ним через базар, то синочок показав мені купу щойно порізаних дощок, які пахли живицею і лісом. А кілька років по тому ми гуляли разом. Вийшли за місто і прямували стежкою через поле. Навколо колосилися пшениці, вечоріло і було дуже гарно. Син зупинився, подивився навколо і сказав: “А тут сонце світить не так, як у нас в селі, і небо не таке”. Я відповіла: ”Як це - не так? Сонце світить скрізь однаково”. Але він наполягав на своєму.

І тоді мені подумалось: “А як світить сонце у далекій Іспанії, Італії, Австрії? Яке небо там, якщо за сто кілометрів від нашого села і небо не таке, і сонце світить не так?” Хотілося б, щоб наші діти зростали на своїй землі і працювали на свою державу. А принади і красу заморських країв спостерігали, їдучи туди на екскурсії та відпочинок. Колись мій тато казав: “Діти, не їдьте у світ, не наймитуйте у чужих панів. Працюйте вдома і чогось обов’язково доб’єтеся”.

Виростають діти, народжуються онуки, старіють і йдуть із життя батьки, не дочекавшись із мандрів своїх дітей. Як важко зустрічатися із жінкою, яка і пам’яті вже не має, а щоразу запитує: “Чи ви не зустрічали мого сина?” Як страшно прийти до хворого батька і на запитання, чи не дзвонила його дочка, не знати, що відповісти.

Невже це варте великих багатств, зароблених там? Заробляючи одне, на чужині люди втрачають інше.

Невже нам, українцям, судилося бути вічними рабами, як не на своїй, то на чужій землі? Чи, можливо, нам це подобається?

Іноді чуєш, із яким присмаком молода людина вимовляє “мій хазяїн”, чи “моя господиня”. Хочеться, щоб ми були господарями на своїй землі і тут знаходили своє щастя. Вибачте за помилки та емоції. Хвилююся і дуже поспішаю.

Бажаю міцного здоров’я, сонячних днів у житі, щасливих весен.