»Бій з тінню» по-рівненськи

- Скажи, Павле, як давно ти займаєшся кік-боксингом?

-Досить тривалий час. Взагалі, у спорт мене привів батько. Спочатку я вподобав для себе бокс, а потім, якось само собою, це переросло у захоплення кік-боксингом. Відмінність цього виду спорту у тому, що окрім ударів руками, суперника можна бити й ногами. Щоправда, як і всюди, існують чіткі правила й обмеження ударів. Займався цим видом спорту спочатку у Бродах, потім - у Радивилові (вже тоді став чемпіоном світу серед юніорів у класі), у Києві (під час навчання у Національній академії внутрішніх справ України), Львові, тепер працюю і тренуюся в Рівному.

- Ти нещодавно повернувся з Міжнародного турніру, що проводився у сусідній Польщі. Наскільки відрізняється рівень змагань, що проводяться там, від вітчизняних турнірів?

- В Польщі змагання відбувалися на більш високому рівні. Про це свідчить склад команд-учасників, що приїхали на Міжнародний турнір до Польщі: Індія, Словаччина (яка взагалі привезла всіх лідерів національною збірної), Словенія, Угорщина, Австрія, Україна, Росія. А третій етап Кубку України - це суто внутрішнє змагання. Звісно, велику роль відіграє і різниця у класі між спортсменами.

- Яким чином відбуваються збори спортсменів напередодні змагань?

- Найчастіше перед важливими турнірами збираємося всією командою. Проте, останні два-три роки тренуюся за індивідуальною програмою, намагаюся сам підбирати партнерів для спарингів. Наприклад, коли готувався до чемпіонату світу в Москві збірна України, зборів, як таких, не проводила взагалі. Тож запросив до себе друзів ( також спортсменів) Стаса Лютянського (Ужгород) та Ярослава Матвійчука (Житомир) - тренувалися разом. До речі, якось на зборах команди перед змаганнями мій друг Олександр, який на той час вже познайомився із багатьма кухарями, вирішив організувати команді “здорове харчування”. Ми їли, мабуть, більше, ніж тренувалися. На подібних зборах, коли тренування проводяться тричі на день, вага спортсменів повинна була би зменшуватися, а у нас вийшло навпаки. На збір я приїхав з вагою 73 кілограми, а виїхав - на цілих пять кілограмів важчим!

- Поділися досвідом, як підтримуєш форму? Чи потрібні для цього якісь особливі зусилля?

- Головне - щоденні заняття фізкультурою: зарядка, біг (крос на 2-5 кілометрів), загальні фізичні вправи, відпрацювання ударів (так званий “бій з тінню”), щоб “не заіржавіти”.

- Кік-боксинг - захоплення не з легких. Траплялися нокаути?

- Зі мною, на щастя, ні. Пам’ятаю, у 2001 я нокаутував суперника у другому раунді, але удар був “чистий”, опонент відверто нехтував захистом. А загалом, у лайт- та семі-контакті, де я й виступаю, нокаути відбуваються не часто.

- Чи допомагає заняття таким спортом у житті, в роботі?

- У повсякденному житті намагаюся свої вміння не застосовувати. А от у роботі заняття кік-боксингом допомагає. Служба на посаді оперуповноваженого УБОЗу спонукає до того, щоб завжди підтримувати себе у хорошій фізичній формі.

- А якісь інші, крім спорту, хобі маєш?

- Безперечно! Захоплююся клубною музикою. Навіть трохи граю на “вінілах”, міксую, хоча й не на найвищому рівні. Крім того, коли маю вільний час, сам малюю моделі своїх костюмів для змагань. Проте, музика тут поза конкуренцією. Хотів би познайомитись з кимось із рівненських диск-жокеїв.

- І все ж таки, які маєш плани на найближче майбутнє?

- Постійно отримую запрошення на різні турніри. Був змушений відмовитися від поїздки на Панамериканські Ігри, що проходили у Флориді (США), але збираюся взяти участь у вересневому турнірі US Open. Також, у липні відбуватиметься абсолютний чемпіонат України (за усіма версіями). З 2001 року я є першим номером національної збірної, тож намагатимуся підтримувати реноме.

- Зараз ти представляєш Рівненщину на різних змаганнях. Як розвивається кік-боксинг у нашій області? Чи є якісь перспективи?

- Плануємо відкрити спортивний клуб єдиноборств. Поки що у Рівному поширені лише бокс та рукопашний бій, а бази для розвитку кік-боксингу нема взагалі. Отож, шукаємо приміщення та меценатів для організації тренувального процесу. Я ж особисто хотів би спробувати себе і у тренерській діяльності. Спорт у моєму житті поступово переходить на другий план. Зараз це лише хобі, від якого неможливо відмовитися. На перше місце вийшла робота. Намагатимусь брати участь лише у змаганнях найвищого рівня: Чемпіонат та Кубок України, міжнародні турніри.