Олег Нечидюк: “Радіо Трек”

знають і в Англії!!!”

У програмах, які він веде, Нечидюк краще за будь-якого психолога переконає вас, що життя прекрасне, а щоб воно стало ще кращим - варто лише частіше всміхатися і вірити у власні сили. Слухачі його програм точно знають, що добрий настрій та заряд позитивної енергії їм гарантований, але мало кому відома закулісна “кухня” радіо-ефіру. Тож ми вирішили “підловити” Нечидюка відразу після завершення його ранкового шоу на “Радіо Трек” і запросити його до розмови.

Олег зовсім не виглядав стомленим після кількох годин “Ранкового кексу” і досить легко погодився на інтерв’ю.

- Для початку розкажи, як узагалі ти потрапив на радіо?

- Це було ще в студентські роки. До речі, за освітою я інженер-механік, і закінчив наш рідний Водник. Утім, мав тягу до роботи в ефірі. І спершу ця тяга привела мене на “Нову хвилю”, де разом із моїм другом ми вели кілька програм. Тоді ж було створено “Радіо Трек”, і за якийсь час мене запросили спробувати свої сили на новій радіостанції. Не згадуватиму перші кроки, але загалом, досить швидко я отримав прописку в ефірі на 106.4 FM, і з тих пір працюю ведучим розважальних програм.

- Які проблеми виникають у роботі ведучого?

- Не знаю, як кому, а для мене найважче - прокидатися ні світ, ні зоря... Вставати доводиться о п’ятій, і це найбільша проблема, адже я не дідусь, якому не спиться. Як і кожній нормальній молодій людині, мені часом хочеться десь погуляти ввечері, “позависати” в нічному клубі, чи гарно відсвяткувати день народження друзів, ну а вранці - як годиться, відіспатися. Та це реально зробити тільки у вихідні, а в будні, скільки б не гуляв, — на роботу без запізнень!

Другою проблемою можна назвати різні “сюрпризи”, які можуть проскочити в прямому ефірі. На “Радіо Трек” запису дуже мало, і це, здебільшого, погода і короткометражні програми. Все інше — живе спілкування в прямому ефірі, і тут часто виникають труднощі. Кожен додзвонювач — “ходячий сюрприз”, і ніколи не відомо, що він скаже в наступну мить. Тож ведучий має знайти підхід до кожного, і будь-яку ситуацію повернути на користь для програми. Ось, наприклад, сьогодні зателефонував один чоловік, і в прямому ефірі “Ранкового кексу” домагався, щоб ми поставили пісню, хоча програма ж була не для замовлень... Взагалі-то, щодня бувають приколи, які не одразу й пригадаєш.

- Щоб стати успішним радіодіджеєм, якими якостями потрібно володіти?

- Перш за все, треба відчувати, що зацікавить тих людей, які слухають радіо. Щоб “прикріпити” до свєї програми слухача, я ретельно готуюся до програми, шукаю в інтернеті різні “родзинки”, і виходжу в ефір лише підготовленим. До того ж, не кожній людині це під cилу. В житті, наприклад, хтось може бути душею колективу, і ні на мить не замовкати, проте перед мікрофоном його просто “клинить”. А, буває, що й навпаки: здається тихеньким, а як доривається до мікрофону, то проявляє такі емоції, що й не подумаєш, що він може колись мовчати.

- Якому відпочинку надаєш перевагу?

- Найбільше любляю відпочивати зі своєю сім’єю: коханою дружиною та п’ятирічною донечкою. І не важливо, яка пора року на вулиці: весна чи осінь, зима чи літо, головне, - щоб відпочинок був активним. Тобто, якщо на вулиці зима і намело кучугури снігу, то я буду не я, якщо не впихну когось туди вниз головою. Літом класно поїхати десь на море, поплавати, попірнати… Осінь - гарна пора, щоб податися в ліс збирати грибочки. Словом, я - за активний відпочинок.

- Зараз модним стало вести здоровий спосіб життя і займатися спортом…

- Якщо говорити про спорт, то я ним займаюся ще зі студентських років. До олімпійського рівня, звичайно, не дотягнувся, але часто брав участь в різних університетських змаганнях. Ніколи не палив, але горілки можу випити. Зрозуміло, що не часто, і в невеликій кількості, бо інакше просто не зміг би нормально вести ранковий ефір.

- З якими “зірками” вам доводилося спілкуватися в прямому ефірі, і які враження залишилися після інтерв’ю з ними?

- Можу похвалитися, що знайомий з багатьма українськими зірками естради, спорту, політики та бізнесу. Якось дружина зазирнула в мій телефонний записник, і питає: “А звідки це в тебе мобільний телефон Руслани Лижичко?”. Справді, маю багато різних телефонів, бо з цікавими людьми завжди приємно спілкуватися і, якщо все виходить вдало, то зав’язуються якісь контакти.

- Цікаво, хто найбільше запам’ятався в ефірі?

- Як не дивно, дуже яскраві спогади у мене про Ігоря Бакая. Зараз не модно говорити, що він - класний мужик, та все ж, інтерв’ю з ним вийшло дуже веселим та душевним. Він абсолютно не “дер носа” і радо йшов на всі мої провокації. Навіть прочитав у прямому ефірі випуск спортивних новин, просто під час свого інтерв’ю, і загалом, досить відверто спілкувався.

Руслана Лижичко - взагалі хороший друг “Радіо Трек”, і раніше, коли, бувало, їхала зі Львова на Київ, то обов’язково до нас заїжджала на всі свята, дні народження та різні святкування. Це вже після “Євробачення” у неї немає часу, а колись бувала майже щомісяця...

Не можу не пригадати братів Кличків, які також бували в гостях “Радіо Трек”. Під час ефіру з ними пригадав, що чув, ніби їхній удар дорівнює удару 32-кілограмової гирі, кинутої на голову з 10-ти сантиметрової висоти! Вони цьому самі здивувалися, почали жартома сперечатися, і щось вираховувати в стовпчик, але, врешті-решт, зійшлися на думці, що на собі їхній удар краще не випробовувати.

Зате, хто не сподобався із наших зірок, так це Богдан Бенюк. На екрані він завжди такий веселий та прикольний, а коли прийшов до нас то сидів якийсь сердитий та надутий і зовсім не реагував на мої провокації. До того ж, перекривляв та передражнював наших слухачів, чого ми ніколи собі не дозволяємо, адже дуже їх любимо. Може, в нього настрою не було, чи якісь там проблеми... Тобто, не завжди інтерв’ю виходить таким, як очікуєш, і готуватися потрібно до будь-яких поворотв.

- Як можете охарактеризувати колектив “Радіо Трек”?

- Наш колектив надзвичайно дружній, і дуже професійний. Доказом цього є ті люди, які зараз працюють на відомих каналах. Чимало рівнян пам’ятають Олександра Мельничука, який очолював у нас службу інформації, а зараз працює на каналі “Інтер”, або ж Віталія Гайдукевича, який зараз ведучий на “НТН”. Багато наших запросили працювати до Києва, що також є доказом професійності працівників “Радіо Трек”. Більше того, коли я навчався в Лондоні, то, знайомлячись з людиною, яка на той час керувала українською службою “ВВС”, представився, що я з рівненського “Треку”, він сказав, що знає таке радіо, і почав розповідати мені все, що йому було відомо про нас, наших ведучих і програми. Зізнаюся, мене приголомшив і водночас порадував той факт, що навіть в Англії знають “Радіо Трек”. Хоча, з іншого боку, це й не дивно, адже нам виповнилося вже вісім років, і ще при створенні мали таку потужну апаратуру, яка могла конкурувати зі столичними радіостанціями.

- До речі, а чи жартують ведучі один над одним під час ефіру?

- Звичайно, жартують! Мало не щодня. Буває, що ведучий говорить свій текст у мікрофон, і тут чує, що голос пропадає. А виявляється, це хтось тихенько підійшов з-за спини і вимкнув мікрофон. Або ж коли передаємо слово, то можемо на ходу придумати якусь тему, яку колезі доводиться розвивати, або ж одразу зізнаватися, що це над ним пожартували. Особливо такі приколи бувають тоді, коли хтось святкує день народження.

- А як “Радіо Трек” відсвяткувало своє восьмиріччя? Подарунків багато отримали?

- Насправді, дуже багато, адже щоб нас привітати, люди телефонували, приходили і приносили торти, пиво, різні сюрпризи. Ми теж у той тиждень роздали багато призів і розіграли цінні подарунки серед слухачів. Самі ж вирішили в ресторан не йти, а всім колективом виїхати на природу, посидіти з вудочками, купанням, ухою, шашликами. Там влаштували самі для себе конкурси, різні змагання з призами, дискотеку на свіжому повітрі. Словом, весело було.

Загалом, найціннішим із тих подарунків, які мені доводилося отримувати, очевидно, є рукавиці братів Кличків з іменними підписами на пам’ять. Такого раритету не мають, мабуть, навіть найзапекліші їхні шанувальники.

Хоча, зрозуміло, що найбільшим подарунком, для мене, як для ведучого “Радіо Трек”, є любов і вірність наших слухачів, які, сподіваюся, завжди будуть з нами, і радо слухатимуть найкращу рівненську хвилю 106.4 FM!